Голова Укрдержархіву анонсував онлайн–доступ до архівної кіноспадщини України

У форматі відеозвернення Голова Державної архівної служби України Анатолій Хромов поділився планами щодо забезпечення найближчим часом онлайн – доступ до архівної аудіовізуальної спадщини України.

Цей проєкт буде покликаний виправити недоліки роботи архівістів: "Мене жахає, що за 30 років незалежності покоління сучасних архівістів не спромоглися до сьогодні забезпечити вільний доступ до українського кіно та українського звуку. Ми виправимо цю ситуацію в найближчі місяці" – зазначив Анатолій Хромов у відеозверненні.

 

У відео представлено уривок із хронікального "Кіножурналу" (1930 р.) виробництва ВУФКУ із колекції Центрального державного кінофотофоноархіву України імені Г.С.Пшеничного та фрагмент з оркестрової сюїти Георгія Свиридова "Час вперед!". Відеофрагмент, взятий із твору, віднесеного до суспільного надбання відповідно до статті 30 Закону України "Про авторське право і суміжні права".

Введення в широкий доступ аудіовізуальної спадщини урізноманітнить форми наукових досліджень, освітніх програм та культурних надбань.

Відео на Youtube-каналі

Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.