На Полтавщині демонтували пам'ятник Карлу Марксу

У селі Радочини Омельницької територіальної громади Кременчуцького району демонтували пам’ятник Карлу Марксу і перевезли до філії Державного історико-культурного заповідника у м. Путивлі «Музей монументального мистецтва тоталітарної доби «Парк радянського періоду» в Спадщанському лісі.

Пам'ятник виготовлено з мармурової крихти, а заввишки він понад п'ять метрів. Бюрократична тяганина, пов'язана з виконанням декомунізаційного закону тривала півтора року. У відповідях співробітникам УІНП та активістам громадського проєкту "Декомунізація. Україна" від тодішньої голови Омельницької громади Олександри Шереметьєвої говорилося про коронавірусні обмеження та брак коштів у бюджеті на демонтаж.

 

У ЗМІ ж оприлюднювалася така позиція Шереметьєвої: "Пам'ятник нікому абсолютно не заважає. Він мені не холодить, не гріє. Стоїть — і хай стоїть".

"Вчення "марксизму" стало підґрунтям для утвердження комуністичних тоталітарних режимів на території України та інших країн Східної Європи. Активна меморіалізація одного із засновників комуністичної ідеології Карла Маркса (зокрема, шляхом масового перейменування вулиць та встановлення пам'ятників) була важливою складовою пропаганди ЦК КПРС комуністичного тоталітарного режиму. Тож, цей пам'ятник підпадав під дію декомунізаційного Закону", — розповів регіональний представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.

За його словами, проблему почали вирішувати вже після обрання Омельницьким сільським головою Андрія Пирога. Саме він подбав про кран та демонтажні роботи. Пустовгар висловив йому, а також заступниці голови Полтавської облдержадміністрації Катерині Рижеченко подяку за всебічне виконання Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки".

Як повідомили у Полтавському офісі Північно-східного міжрегіонального відділу УІНП, кошти на спецтранспорт і пальне виділив Путивльський державний історико-культурний заповідник (директор Сергій Тупик).







Між неволею і незалежністю. 18-22 лютого 2014 року

Це не всі, але важливі свідчення тих жахливих днів, які змінили Україну. У майже похвилинний таймлайн увійшли події, які відбувалися у центрі Києва і мали (або могли мати) вплив на подальший перебіг політичних процесів. Хронологія останніх днів Революції Гідності.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.