Спецпроект

Світовий конгрес українців готовий інвестувати понад $20 млн в державний проєкт Бабиного Яру — Ткаченко

Українська діаспора готова фінансово підтримати реалізацію державного проєкту меморіалу Бабиного Яру.

Про це йдеться в інтерв'ю НВ з міністром культури Олександром Ткаченком.

 

"Світовий Конгрес Українців готовий інвестувати понад $20 млн в державний проєкт Бабиного Яру", — розповів міністр.

Зараз є дві різні концепції меморіалу: державна і приватна. Останній проект критикують через залучення до нього грошей російських бізнесменів.

Ткаченко розповів, що наразі немає "конкретних проєктів будівництва ні того, ні іншого".

"Ми активно співпрацюємо як з авторами державної концепції, так і приватної. І я радий, що останнім часом спостерігається порозуміння в цьому питанні", — зауважив міністр.

Водночас він заявив, що у приватному проекті залучені гроші не російських бізнесменів, а "міжнародних".

"Сам по собі склад наглядової ради меморіалу є міжнародним. Тобто там є люди, які працювали в Росії, але які зараз себе позиціонують, як міжнародні інвестори. І в даному випадку питання полягає в тому, що вони роблять.

Моє завдання зробити так, щоби кошти, які б ми могли залучати, надходили з різних джерел. І в тому числі від інших держав. Саме тому робоча група, яка, я сподіваюсь, почне працювати найближчим часом, дозволить такі можливості відкрити і зняти з порядку денного питання, на якому акцентовано роблять наголос деякі колеги стосовно походження цих коштів", — сказав він.

Станом на сьогодні 49% коштів у приватному проєкті належать двом російським бізнесменам Михайлу Фрідману та Герману Хану. Вони походять із України, однак мають подвійне громадянство Росії та Ізраїлю.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.