Найбільше в світі поселення трипільської культури досліджують на Черкащині. ФОТО

Найбільше в світі поселення трипільської культури досліджують археологи поблизу села Легедзине на Черкащині. Керівник робіт Дмитро Черновол розповів, що з-під землі дістали рештки житла та посуду.

Про це повідомляє Суспільне. Черкаси.

 
фото: Суспільне Черкаси - Тетяна Рева

Після реставрації артефакти віддадуть до єдиного в Європі заповідника, присвяченого цій культурі. Розміри розкопок видно з висоти пташиного польоту.

Дмитро Черновол розповів, що на місці розкопок, де нині поле, було найбільше трипільське поселення:

"У всьому світі немає знайдених поселень таких розмірів. Всі ми зосереджені на досліджені цього поселення-гіганта. Можна сказати, що це найкраще дослідження серед багатьох трипільських поселень, які розкопувалися".

 
фото: Суспільне Черкаси - Тетяна Рева

Чи дощ, чи спека – роботи не зупиняють. Знахідки спочатку розчищають пензликом, згодом відшкрібають ножем та фіксують. За словами заступника керівника експедиції Едуарда Овчінникова, цей посуд старший за єгипетські піраміди та на ньому подекуди видніється притаманний трипільцям розпис:

"На знахідках є малюнок, кераміка навіть зберігає форми як колись стояла".

 
фото: Суспільне Черкаси - Тетяна Рева

Як розповів Дмитро Черновол, ці виступи – залишки трипільських жител. Їх, як показав архелогам геомагнітний знімок, мало б бути два, третє не зафіксувала навіть техніка. Однак під час розкопок третє житло знайшли:

"Виявилося, що тут стоїть ще одна споруда, яка відсутня на геомагнітному плані", – розповів пан Дмитро.

 
фото: Суспільне Черкаси - Тетяна Рева

Стіни чудово збереглися, додав чоловік, бо трипільці спалювали житло ритуальним вогнем, коли покидали поселення:

"Ми можемо за цими залишками прочитати їхню архітектуру, внутрішнє облаштування першого та другого поверхів".

На фото нижче показаний, який вигляд мав будинок трипільця шість тисяч років тому. Його відтворили працівники місцевого музею. Тепер це візитівка Легедзиного.

 
фото: Суспільне Черкаси - Тетяна Рева

Як пояснив Владислав Чабанюк, в експозиції – кераміка із розкопів, якій характерний певний розпис:

"Є припущення, що на кубках зображували сакральний зміст, закодовували певну інформацію".

Масштаби трипільського поселення видно на плані, який зображений на фото нижче. Це геомагнітна зйомка.

 
фото: Суспільне Черкаси - Тетяна Рева

Пан Владислав зазначив, що ці поселення можна вивчати роками та нині варто хоча б зберегти:

"Поселення-гіганти, великі гончарні горни найбільші в світі, найраніше в світі. Тут. На цій землі. До нас будуть приїжджати люди з вищими освітами, будуть відкривати очі і казати у нас були найбільші поселення в світі".

Владислав Чабанюк додав, що всі знахідки на цьому місці вони й надалі будуть досліджувати, накопичувати та систематизовувати.

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.