У Дніпрі відновлять чотири історичні годинники

Депутати Дніпровської міської ради затвердили програму відновлення історичних міських годинників. Відповідне рішення ухвалили під час чергової сесії 28 липня.

Про це повідомляє Дніпровська міська рада.

 

"Програма передбачає відновлення трьох фасадних годинників та одного наземного, які мають історичну цінність для міста... Усього на програму планують виділити з міського бюджету 2,5 млн грн", – йдеться в повідомленні.

Перший годинник розташований на будівлі колишньої Міської Думи (нині Коледж культури та мистецтв), яку звели у 1901-1903 роках. У 1912 році на споруді встановили електричний годинник з музикою, циферблат мав нестандартну квадратну форму та арабські цифри. З 80-х років ХХ ст. годинник не працює.

Другий годинник – на вулиці Старокозацькій, 33 на Будинку мисливців, який було споруджено у 1914-1915-х роках у стилі модерн.

Третій фасадний годинник відновлять на будинку за адресою просп. Дмитра Яворницького, 102.

Четвертий годинник (наземний) раніше був розміщений на перехресті просп. Дмитра Яворницького та вул. Січових стрільців. Він хоч і "молодший" за фасадні годинники, але вже близько десяти років не працює. Його збудують наново.

Як зазначають у департаменті житлового господарства Дніпровської міськради, відновлення годинників – не лише збереження історичної цінності міста, а й підвищення туристичної привабливості. Одне з завдань, яке стоятиме перед підрядною організацією, – збереження автентичності з використанням сучасних матеріалів.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.