Церкви, некрополь і городище: окупанти у Криму знищили сотні тисяч артефактів

Під час будівництва траси "Таврида" в окупованому Криму Росія знищила сотні тисяч артефактів, які не підлягають відновленню.

Про це в Укрінформі на презентації тематичного огляду "Крим без правил: окупована власність" повідомила юристка Регіонального центру прав людини Дарина Підгорна.

 
Скіфське городище Кермен Бурун 
Фото: culture.voicecrimea.com.ua

"Під час будівництва цієї траси було розкопано безліч старовинних археологічних пам'яток, зокрема некрополь "Кирк Азизлер", скіфське городище "Кермен Бурун" і багато інших.

Під час всіх цих розкопок, які здійснювалися під протекторатом міністерства культури Росії, Російської академії наук та Ермітажу, було викопано досить багато артефактів. Ми вважаємо, що їх більше тисячі вони були або знищені, або вивезені з території Криму", - повідомила Підгорна.

За її словами, під час розкопок були зруйновані всі ці пам'ятки, "так як вони більше не підлягають відновленню, вони більше не можуть вважатися пам'ятками, оскільки покриті асфальтом, по них проходить траса "Таврида", - зазначила експертка.

За її даними, також багато порушень зафіксовано при будівництві військових об'єктів у Криму, "які є першочерговими для Російської Федерації".

"Наприклад, були зруйновані церкви, які знаходяться на території або поблизу військових баз, знищені археологічні пам'ятки, які датуються часом Візантійської та Османської імперій", - повідомила юристка.

За її даними, представники Російської академії наук заявили, що на території Херсонеса Таврійського їм належить "викопати не 100 квадратних метрів, а 30 тисяч квадратних метрів, що говорить про масштаби будівництва, яке готується і вже відбувається там".

Як зазначила Підгорна, всі незаконні археологічні розкопки проводяться в основному під егідою і контролем Російської академії наук, а також Ермітажу.

"Досить багато представників цих структур безпосередньо приїжджають на територію Криму і проводять незаконні археологічні розкопки, руйнують ті знахідки, які вони знаходять, або вивозять їх за межі півострова і презентують як частину російської культури і частину російського надбання", - підкреслила експертка.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.