Рішенням ЮНЕСКО Ніцца стала об’єктом Світової культурної спадщини

ЮНЕСКО внесла французьке місто Ніцца до Переліку обʼєктів Світової культурної спадщини.

Про це Організація обʼєднаних націй з питань освіти, науки і культури повідомила у Twitter.

 

"Новий обʼєкт у Переліку Світової спадщини: Ніцца, зимовий курорт французької Рівʼєри", — йдеться у дописі ЮНЕСКО.

Це друга спроба визнати місто обʼєктом Світової спадщини, вперше відповідну заявку подавали у 2019 році.

Мер міста Крістіан Естрозі привітав включення Ніцци у список ЮНЕСКО, наголосивши на її історичній цінності.

"Це визнання освячує Ніццу як архетип зимового курорту Рівʼєри з її винятковим розташуванням, між морем і горами, та різними впливами, які сформували її спадщину", — заявила міністр культури Франції Розелін Бачело.

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.