На Львівщині відтворили слов’янське житло Х століття

На території історико-культурного заповідника “Давній Пліснеськ”, що у селі Підгірці на Львівщині, відтворили слов'янське житло Х століття.

Про це повідомляє Суспільне.

 

"Упродовж цієї весни-літа ми спільно працювали, щоб ви змогли побачити та відчути дух слов'янського часу на Пліснеську не лише під час археологічних розкопок, але й побачити результати досліджень, відтворені в макеті слов'янського житла Х століття", – зазначили у заповіднику.

Зводити хату почали на початку червня. Зараз у ній живе сім'я реконструкторів Марія та Ярема Іванціви разом зі своїми чотирма дітьми. У родині кажуть, що хочуть відчути побут слов'ян, які жили колись у таких умовах.

У хаті все практично й дуже екологічно, адже її будували з дерева, очерету і глини. Крім того, вона має заглиблення близько на 1 метр і 20 сантиметрів. Таким чином її не провіює вітер.

"Закладалися колоди, вони всі є криві, адже це – підручний матеріал. Складав все, що ти мав, а за колодами забивав глиною і робив гідроізоляцію. По даху кладуться крокви і як варіант – це плетений такий дах. А на нього покладений перев'язаний очерет", – розповів Ярема Іванців.

Всередині хати також є кам'яна піч. Марія та Ярема кажуть, що вона міцна, добре тримає тепло і швидко нагрівається.

У заповіднику зазначили, що реалізований експеримент стане підосновою для зведення "фундаменту" "Пліснеського археологічного скансену". У будівництві житла керувалися дослідженнями, які археологи отримали під час розкопок. Йдеться про розмір житла та матеріал, з якого воно зроблене. Слов'янське житло стане частиною майбутнього музею під відритим небом, аби його могли розглядати відвідувачі заповідника.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.