Музей, костел і палац: Львівщина пропонує об’єкти до «Великої реставрації»

Львівщина запропонувала чотири об’єкти до другого відбору проєктів президентської програми «Велика реставрація». Це пам’ятки, які перебувають у комунальній власності.

Про це 26 липня повідомили в Департаменті архітектури та розвитку містобудування Львівської ОДА.

 

Зазначається, що серед запропонованих об'єктів: реставрація експозиційних залів музею історії релігії на пл. Музейній у Львові; ремонтно-реставраційні роботи пам'ятки архітектури національного значення – колишнього костелу Магдалини на вул. С. Бандери у Львові; ремонтно-реставраційні роботи сходової клітки пам'ятки архітектури XX ст. будинку страхового товариства "Дністер" на вул. Руській у Львові (Перша міська поліклініка) та ремонтно-реставраційні роботи фасадів пам'ятки архітектури місцевого значення – Палацу (музей "Дрогобиччина") на вул. Т. Шевченка у Дрогобичі.

За словами директорки департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської ОДА Олени Василько, Міністерство культури та інформаційної політики, внісши відповідні зміни до бюджету, матиме можливість фінансувати об'єкти комунальної форми власності в межах президентської програми "Велика Реставрація".

"Думаю, від області їх (об'єкти) відберуть не багато, максимум два. Але й це є важливо, що держава нарешті за багато років готова фінансувати реставрацію спадщини, навіть тієї, яка є в комунальній власності", - підкреслила Василько.

В ОДА нагадали, що Львівщина наразі має отримати третину коштів програми "Велика реставрація", які передбачено для фінансування на цей рік. У 2021 році планують відновлення 22 пам'яток культурної спадщини в Україні на суму 399 млн грн. З них 4 об'єкти – на суму 132,5 млн грн (понад 33%) від загальних коштів програми має отримати Львівська область. Фінансування передбачено для Олеського, Жовківського, Підгорецького замків та реставрації театру імені Марії Заньковецької у Львові.


Як повідомлялося, програма "Велика реставрація" розрахована на 2021-2023 роки та має на меті перетворити об'єкти матеріальної культурної спадщини на один з основних ресурсів розвитку України, зробити їх туристичними магнітами.

Реалізацію та координацію програми "Велика реставрація" здійснює Міністерство культури та інформаційної політики України.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.