Спецпроект

США повернуть Україні артефакти, які вкрали з будинків євреїв під час Голокосту

США конфіскували релігійні артефакти, які вкрали нацисти з єврейських синагог і будинків у Європі під час Голокосту. Артефакти спочатку збиралися виставити на торги в Нью-Йорку, але вирішили повернути у країни походження — в Україну, Румунію, Угорщину та Словаччину.

Про це повідомило Міністерство юстиції США.

Меморіальний музей Голоксту у Вашингтоні
Меморіальний музей Голоксту у Вашингтоні

Країнам повернуть 17 похоронних сувоїв, рукописів та інших історичних документів. Також серед артефактів — переплетений реєстр поховань між 1836 і 1899 роками з Румунії. Їх викрали у єврейських громад під час нацистського правління.

Виконувачка обовʼязків адвоката США Жаклін Касуліс заявила, що артефакти містять безцінну історичну інформацію, що належить нащадкам сімей, які жили і процвітали у єврейських громадах до Голокосту.

Аукціонний будинок Kestenbaum & Company заявив, що співпрацював з владою. До угоди долучився приватний колекціонер, відомий тим, що намагався "врятувати і зберегти єврейські історичні документи, які в іншому випадку були б втрачені". Після консультацій зі Світовою єврейської організацією реституції артефакти зняли з аукціону.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.