АНОНС: у Боярці вшанують автора гімну "Боже Великий, Єдиний..."

У неділю відбудеться відкриття меморіального барельєфу на честь Олександра Кониського, автора духовного гімну України «Боже Великий, Єдиний, Русь-Україну храни...»

На території сучасного Навчально-оздоровчого комплексу Київського військового ліцею імені Івана Богуна з 1899 по 1915 рік стояв будинок родини Кониських, у якому у 1899 році мешкав видатний український громадський і політичний діяч Олександр Кониський з дружиною Марією. Після смерті чоловіка у 1900 році Марія Кониська мешкала у цьому будинку до 1915 року.

25 липня 2021 року о 12:00   відбудеться освячення та відкриття меморіального барельєфу на честь Олександра Яковича Кониського, першого професійного біографа Тараса Шевченка, автора духовного гімну України "Боже Великий, Єдиний, Русь-Україну храни..." за адресою: Київська область, місто Боярка, вулиця Хрещатик, 103.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.