Оголошено конкурс на посаду директора Музею Майдану

Український інститут національної пам’яті відповідно до Закону України «Про культуру» оголошує конкурс на посаду генерального директора Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції Гідності

 Документи на участь у конкурсі приймаються з 20 липня 2021 року до 17-00 год 18 серпня 2021 року.

 

ВИМОГИ ДО КАНДИДАТІВ ДЛЯ УЧАСТІ У КОНКУРСІ

 Кваліфікаційні вимоги:

  •  вища освіта;
  •  стаж роботи у сфері культури не менше трьох років;
  •  володіння державною мовою;
  • досвід роботи на керівних посадах в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності не менше трьох років;
  • здатність за своїми діловими і моральними якостями, освітнім  і професійним рівнем виконувати відповідні посадові обов'язки.

 Допоміжні критерії під час голосування:

  • післядипломна освіта у галузі управління;
  • ступінь MBA (Master of Business Administration), MPA (Master of Public Administration), MLA (Master of Liberal Arts), магістра бізнес-адміністрування чи магістра державного управління;
  • науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук) чи доктора наук;
  • досвід роботи на керівних посадах в українських/міжнародних компаніях, установах, програмах, проектах у сфері культури;
  • володіння однією з офіційних мов Європейського Союзу;
  • досвід розроблення і реалізації інвестиційних та інноваційних проєктів;
  • схвальні відгуки в українських та іноземних галузевих засобах масової інформації;
  • бездоганна ділова репутація.

ПЕРЕЛІК ДОКУМЕНТІВ, ЯКІ ПОДАЮТЬСЯ УЧАСНИКАМИ КОНКУРСУ

  •  заява про участь у конкурсі з наданням згоди на обробку персональних даних відповідно до Закону України "Про захист персональних даних";
  • автобіографія, що містить прізвище, ім'я та по батькові, число, місяць, рік і місце народження, інформацію про громадянство, відомості про освіту, трудову діяльність, посаду (заняття), місце роботи, громадську роботу (у тому числі на виборних посадах), контактний номер телефону та адресу електронної пошти чи іншого засобу зв'язку, відомості про наявність чи відсутність судимості;
  • копія документа, що посвідчує особу, копії документів про вищу освіту;
  • два рекомендаційні листи довільної форми;
  • мотиваційний лист довільної форми.

Учасник може подати інші документи на свій розсуд, які можуть засвідчити його професійні чи моральні якості.

Відповідальність за достовірність поданої інформації несе кандидат.

Зазначені документи надсилаються на поштову (вул. Липська, 16, м. Київ, 01021) та електронну (uinp@memory.gov.ua) адреси Українського інституту національної пам'яті з позначкою "документи на конкурс "Музей Революції Гідності"". Контактний телефон: (044) 253-15-63.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.