ЮНЕСКО виключило Венецію з переліку пам’яток під загрозою

ЮНЕСКО вирішила не зараховувати Венецію до переліку пам’яток під загрозою зникнення після рішення місцевої влади заборонити вхід до історичного центру великим круїзним лайнерам

Як передає Укрінформ, про це повідомляє агенція DPA.

 

Раніше побоювання ЮНЕСКО були пов'язані з впливом на історичну частину міста туризму, зокрема круїзної індустрії, та запланованих інфраструктурних проєктів.

Міністр культури Італії Даріо Франческіні привітав це рішення, але висловив сподівання, що міжнародна увага до Венеції збережеться.

У березні Венеція оголосила про заборону входження до міста великих суден, включаючи круїзні судна та морські лайнери, у зв'язку із занепокоєнням мешканців міста через забруднення води та підводну ерозію основи міста.

Заборона набуде чинності лише після побудови нових терміналів, що дозволять прокладати нові круїзні маршрути навколо центру міста.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.