У Львові досліджують документи ОУН з бідону

У Національному музеї "Тюрма на Лонцького" реставрують і досліджують архів референтури Служби безпеки ОУН, який був знайдений на Тернопільщині і переданий до музею

Про це в коментарі Гал-інфо розповів історик, директор Національного музею "Тюрма на Лонцького" Руслан Забілий.

бідон із повстанським архівом знайшли у лісовому масиві на околиці села Рай Бережанського району Тернопільської області. 4 липня бідон із документами привезли до Львова.  Архів передали пошуковці з ГО "Воєнна археологія".

 

"Коли я вперше побачив архів, то це був бідон заповнений багном і водою. Перша думка, яка була з огляду на власний досвід, - ми мало що здобудемо під час його дослідження. Однак перший шар документів був дуже поруйнований. Фактично це фрагменти документів. Але другий шар доволі добре зберігся. Ми оцінили, що архів збережений на 70-80%. Його вдасться реставрувати та оцифрувати, щоб представити в електронному варіанті громадськості", - сказав Руслан Забілий.

За попередніми оцінками дослідників, архів датується 1945-49 роками.

"Ми бачимо таке датування за документами, які вдалося проглянути в процесі роздубльовування цього архіву. Можливо, у процесі дослідження ми дізнаємося більше інформації щодо датування архіву, але зараз ми бачимо, що найбільший масив документації стосується саме цих років", - розповів Руслан Забілий.

Історик припускає, що архів міг належати Службі безпеки ОУН. За його словами, тут практично відсутні пропагандивні документи, що і наштовхує дослідників на думку про приналежність документів до референтури Служби безпеки ОУН. Окрім того, в бідоні виявили матеріали, які  зображають діяльність референтури саме у період 1945-49 років.

"Архів доволі насичений документами. Швидше за все, це був архів референта надрайонного проводу ОУН Бережанщини або окружного референта СБ ОУН. Тобто це доволі високий рівень надрайону або округи", - зазначив Руслан Забілий.

Він додав, що в архіві є документи, які раніше не траплялися.

"Це дуже цікавий матеріал для істориків, який стосується фіксації інформації розміщення гарнізонів  НКВД в період так званої "великої блокади" січня-квітня 1946 року, коли НКВД вирішило провести велику глобальну операцію та одним махом закрити питання щодо боротьби з українським-визвольним рухом. Зафіксовані  населені пункти, кількість гарнізонів, особового складу, точні місця дислокації противника.

Це своєрідні статистичні збірники. Їх в архіві є три. Вони виконані на цигарковому папері та містять детальну інформацію щодо дислокації підрозділів НКВД. До кожного такого збірника додані детально виконані картосхеми із нанесеними населеними пунктами, з місцями дислокації. Це важливо для аналізу ситуації та того, які сили на локальній території були зосереджені, аби протистояти українському підпіллю", - сказав Руслан Забілий.

Окрім цього в архіві зібрано багато інших цікавих для істориків документів. Як зазначив Руслан Забілий, переважно це внутрішні документи референтури СБ, тобто документи, пов'язані з діяльністю цієї структури визвольного руху.

"Тут є контррозвідувальна інформація щодо підрозділів противника, різні списки, доповідні записки. Ще один сегмент – боротьба з агентурою НКВД. Тут є різноманітні протоколи допитів підозрюваних та агентів. Також архів містить інструкції для роботи СБ, записки та помітки, конспекти лекцій, які організовували під час вишколів для працівників СБ. Є тут і тернові звіти та вістки про діяльність не лише підпілля на території району, але й загалом про події в населених пунктах, про діяльність НКВД. Очевидно, це також було важливо для СБ, щоб орієнтуватися та розуміти, що потрібно робити. Натомість відсоток звітної загальної документації, яку збирали підпільники, є доволі малим", - зазначив Руслан Забілий.

Як зазначив історик, архіви СБ ОУН трапляються дослідникам часто, але кожен із них є надзвичайно цінним

"Завдяки здобутій з архівів інформації історики можуть дослідити особливості визвольного руху. Скажімо, серед документів цього архіву є також списки загиблих з короткими біограмами. Це дуже важливо, бо ми можемо дізнатися нові імена підпільників-повстанців, які загинули у тій боротьбі. Можливо, що їхні родичі розшукували їх, а можливо, що їхні нащадки навіть не знали про боротьбу та подальшу долю свого діда чи прадіда", - зазначив Руслан Забілий.

Документи будуть зберігатися в архіві Центру досліджень визвольного руху. Після реставрації та оцифровування вони будуть доступними на сайті Електронного архіву Українського визвольного руху.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.

Перед відходом у вічність. До 60-ї річниці смерті Андрія Мельника

Остання зустріч з полковником відбулася у неділю 1 листопада 1964 року. Маковецький увійшов до кімнати, де лежав Андрій Мельник, а біля нього сиділа дружина Софія. У сусідній кімнаті перебували лікар і медсестра готові надати хворому допомогу на кожен його поклик. Стан хворого гіршав з кожною хвилиною.

Пожежа. Уривок із книжки Максима Беспалова "У пошуках Єви"

Випадково натрапивши на могилу Єви та Марії Ориняк у пенсильванських лісах, Максим Беспалов прийшов до головного пошуку свого життя — історії власної родини. Автор пише про еміграцію, епідемію та війну. Про те, як понад 100 років тому карпатські бойки ставали шахтарями в далекій Централії та помирали там від силікозу. Як під час Першої світової мобілізовані до австрійської армії галичани мали зв’язок з Америкою, проте не мали його з родичами по інший бік Карпат.

Пам'яті Михайла Бойчука

26 листопада 1936-го Михайло Бойчук був заарештований за звинуваченням у шпигунстві як "один з керівників націонал-фашистської терористичної організації". Після півроку слідства художника разом з учнями-однодумцями розстріляли у підвалах внутрішньої тюрми НКВС у Києві. Твори Михайла Бойчука та бойчукістів було вилучено з музейних експозицій та запасників у спецфонд і знищено.