На Харківщині знайшли неушкоджене поховання у поселенні IX століття

Підземне поховання часів Хозарського каганату знайшли археологи Харківського Національного університету імені В.Н. Каразіна на території села Верхній Салтів

Салтівську археологічну культуру на Харківщині досліджують протягом 121 року. Це перша за останні 15 років не пограбована усипальниця, розповів Суспільному керівник експедиції Валерій Скирда.

 

"Це сімейне поховання. Тут знайшли тіла чотирьох людей: одного чоловіка, двох жінок та дитини. Жили вони у IX столітті. Дивує, що тут збереглися залишки дерева, на ногах чоловіка збереглися залишки шкіряного взуття, що є рідкісною знахідкою. Будемо думати, що реставратори зможуть з ними попрацювати. Знахідки, загалом, однотипні: бісер, бронзові бубонці, ґудзики, монети, які використовувалися як прикраси", — розповідає археолог.

За його словами, всього біля городища виділяють чотири могильники. Там, де знайшли поховання й залишки шкіряного взуття, — третій. З 1900 року науковці дослідили понад тисячу поховань катакомбного типу, але кордони городища досі не встановили.

"Тут було городище з кам'яними мурами, як укріплений пост. Навколо нього було два селища. В укріпленому поселенні жила адміністрація, військові, а у селищах жили звичайні ремісники, люди, які займалися сільським господарством", — розповів Скирда.

Із завершенням експедиції могили закопують. Усі знайдені артефакти передадуть до археологічного музею університету Каразіна, там їх мають відреставрувати й показати на виставці у жовтні.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.