На аукціоні продадуть один з капелюхів Наполеона

На аукціоні дому Sothebyʼs зʼявиться один з характерних чорних фетрових капелюхів Наполеона, які він носив під час поразки Росії у 1807 році.

Про це повідомляє The Guardian.

 

Ідеться про капелюх, який, як вважається, Наполеон носив коли підписував Тільзитський мир, який розділив континентальну Європу на різні зони французького і російського впливу.

Ціна лоту — від €400 тисяч до €600 тисяч. Тільки 19 капелюхів-двокутівок були ідентифіковані як ті, що належать Наполеону. Більшість з них знаходяться у музейних колекціях.

Також у продажу буде посмертна маска на основі оригінального зліпка, який зняли лікарі. Ціна також від €400 тисяч до €600 тисяч.

Аукціон відбудеться з 15 по 22 вересня, буде близько 100 лотів: картини, скульптури, столове срібло, меблі, порцеляна, прикраси, фотографії, а також памʼятні речі.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.