У Дрогобичі перепоховали 78 віднайдених жертв НКВД. ФОТО

У Дрогобичі 14 липня оголосили Днем жалоби. Цього дня виповнюється 30 років з дня поховання останків 486 замордованих жертв НКВД у Дрогобичі. Саме у цей день урочисто поховали рештки ще 78 жертв НКВД, віднайдених у місті у 2019 році.

Про це повідомляє Збруч.

 
Фото // Сторінка Святослава Шеремети у Фейсбук

"У понеділок, 12 липня, міський голова Тарас Кучма видав розпорядження №542-р "Про оголошення 14 липня 2021 року Днем жалоби у Дрогобицькій територіальній громаді", – повідомила пресслужба Дрогобицької міськради.

 
Фото // Сторінка Святослава Шеремети у Фейсбук

"Про наслідки більшовицького терору 40-50 рр. в Україні та про сьогоднішню агресію їхніх нащадків на східних теренах України повинен знати увесь світ. Ми повинні залучити молодь, громадськість, нагадати суспільству про цю трагедію, демонструючи фільм "Дрогобицька Голгофа", коментарі очевидців цих подій", – зазначив з цього приводу міський голова Дрогобича Тарас Кучма.

 
Фото // Сторінка Святослава Шеремети у Фейсбук

Масове поховання, у якому виявили рештки 78 жертв НКВД, віднайшли у 2019 році на території саду, поблизу Меморіального комплексу "Тюрма на Стрийській". Пошуковими роботами займалося КП ЛОР "Доля".

За інформацією керівника меморіально-пошукового центру "Доля" Святослава Шеремети, у саду виявили ями, в яких було захоронено по двоє-троє, п'ятеро і більше людей. Усі вони були особами віком 20-50 і більше років. Дослідники вважають, що захоронення проводили у нічну пору в кілька етапів, бо про це свідчить хаотичність захоронень.

У межах меморіального заходу сьогодні у Дрогобичі на території монастиря Святих апостолів Петра і Павла розмістили домовини та відправили чин панахиди. Далі процесія з домовинами, до якої долучилися десятки містян, військові, представники патріотичних організацій, прибула до площі Ринок. Тут провели чин похорону та віче.

 
Фото // Сторінка Святослава Шеремети у Фейсбук

У зв'язку з жалобою у Дрогобичі приспустили на адміністративних будівлях міста державний прапор з чорною стрічкою. Також призупинили роботу лініх терас на площі Ринок та уздовж марштуру руху траурної процесії і подбали, щоб у місті не лунала розважальна музика.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.