Під Харковом археологи знайшли тисячолітнє взуття. ФОТО

Під час розкопок стародавнього могильника поблизу села Верхній Салтів Харківської області було знайдено взуття, якому 1 200 років.

Про це повідомляє Слобідський край.

Роботу на глибині більше трьох метрів веде керівник загону експедиції Ігор Іськов
Роботу на глибині більше трьох метрів веде керівник загону експедиції Ігор Іськов
Фото Віктора Ряполова

Верхнєсалтівський катакомбний могильник археологи розкопують уже більше ста років. Він вважається еталонною пам'яткою, яка дала назву цілій археологічній культурі – салтівській. Під нею зазвичай розуміють племена, які входили в склад великої середньовічної держави – Хазарського каганату. Зараз тут працює Середньовічна археологічна експедиція Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.

Її загін розкопав катакомбу, в якій було поховано чотири людини: чоловік, дві жінки і дитина. Усі вони були взуті в шкіряне взуття.

Таку знахідку, та ще й такого якісного збереження, знайшли тут вперше. Ба більше, за словами керівника археологічної експедиції Валерія Скирди, аналоги тогочасного взуття такої якості зберігання існують одиниці.

На фото, зробленому в катакомбі на глибині більше трьох метрів, стародавнє взуття не має особливо виразного вигляду, але для археологів воно є дуже цікавою знахідкою. За словами фахівців, вона дозволяє прослідити конструкцію взуття: м`які півчобітки з пряжками та ремінцями на щиколотках.

"Нам важко сказати, повсякденне чи святкове це взуття. Навряд чи повсякденне – адже салтівці ховали людей в усьому найкращому. До того ж у цього взуття м`яка підошва, а це теж свідчить про його призначення для особливих випадків", – говорить керівник експедиції.

 
Шкіряне взуття  того часу зазвичай не зберігається взагалі, а цей стан археологи вважають відмінним
Фото Віктора Ряполова

За словами Валерія Скирди, шкіра так добре збереглася в цьому похованні тому, що грунт, з якого воно було викопане, дещо відрізняється від інших: "Тут інший тип грунту: глина перемішана з камінням, і це дало можливість шкірі та дереву добре зберегтися. А ось кістки, навпаки, майже "розчинилися", – говорить археолог.

 
Фото Віктора Ряполова

Цей сезон узагалі виявився доволі цікавим: археологи зібрали багатий "урожай" прикрас із сердоліку, а також пронизків та бісеру. Також було розкопано два поховання дітей віком приблизно півтора та 8-10 років із заможних родин: поряд з ними було знайдено дитячі сережки та дзвіночки з білону (сплаву срібла та бронзи), буси, бісер та глечик.

Між неволею і незалежністю. 18-22 лютого 2014 року

Це не всі, але важливі свідчення тих жахливих днів, які змінили Україну. У майже похвилинний таймлайн увійшли події, які відбувалися у центрі Києва і мали (або могли мати) вплив на подальший перебіг політичних процесів. Хронологія останніх днів Революції Гідності.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.