Англійській бібліотеці повернули книгу, яку взяли почитати 300 років тому

Шеффілдський собор Англії отримав посилку з книгою «Віра і практика англіканської церкви», яку читач взяв із церковної бібліотеки в 1709 році. Мешканка Уельсу знайшла цю книгу серед речей своєї померлої хрещеної матері. У заповіті покійної зазначено, що «Віру і практику англіканської церкви» необхідно повернути Шеффілдському собору.

Про це повідомляє Bird in flight із посиланням на Sheffield Star.

 

Книга була написана в 1688 році і видана в 1704-му. У ті часи Шеффілдський собор ще був церквою і славився своєю бібліотекою. "Я намагаюся порахувати, яким міг би бути штраф для читача, — він дозволив би нам купити новий дах або щось ще", — пожартував заступник настоятеля собору Кейт Ферроу.

Він уточнив, що пообіцяв не штрафувати родину, в якій усі ці роки зберігалася книга. "Вони повернули її, і це чудово", — додав Ферроу. За його словами, "Віра і практика англіканської церкви" стане перлиною в літературній колекції Шеффілдського собору.

Об'єкт є однією з міських визначних пам'яток Шеффілда. Його офіційна назва — собор Святих Петра і Павла. Раніше це була парафіяльна церква, статус якої підвищився до кафедрального собору, коли в 1914 році створили Шеффілдську єпархію.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.