Прокуратура вимагає повернути садибу Терещенків Києву

Столична прокуратура через суд вимагає повернути об’єкт культурної спадщини – садибу Терещенків, що розташована на бульварі Тараса Шевченка у Києві.

Про це повідомляє пресслужба Київської міської прокуратури.

 

"Київська міська прокуратура в судовому порядку вимагає розірвання інвестиційного договору та повернення територіальній громаді об'єкта культурної спадщини – садиби Терещенків, розташованого на бульварі Тараса Шевченка у Києві", - ідеться у повідомленні.

Встановлено, що ця будівля, споруджена у 1874-1875 роках за проєктом архітектора Краузе у стилі неоготика, є пам'яткою архітектури місцевого значення. В особняку у різний час в період 1879-1903 років проживав відомий меценат Терещенко.

У 2007 році садибу, площа якої становить понад 1000 кв. м, передали приватному товариству за інвестиційним договором, у тому числі з умовою провести реставрацію пам'ятки.

"Разом з цим, майже 15 років будівля знаходиться у занедбаному стані, руйнується, що може призвести до її фактичного знищення", - зазначають у прокуратурі.

Крім того, у 2008 році між структурними підрозділами Київської міської державної адміністрації та приватним товариством укладено нікчемні угоди, якими пам'ятку фактично передано у приватну власність поза приватизаційною процедурою.

За таких обставин, Київська міська прокуратура звернулася до суду з позовом про розірвання інвестиційного договору та повернення садиби Терещенків територіальній громаді міста Києва.

Наразі судом відкрито провадження у цій справі.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.