«Чорні копачі» грабують пам’ятки на острові Березань

"Чорні копачі" у міжсезоння грабують місця наукових розкопок на острові Березань: наразі виявлено численні сліди на місці середньовічного некрополя.

Про це у відеовключенні під час прессніданку ГО "Спілки археологів України" перед початком польового археологічного сезону розповів керівник Березанського загону Миколаївської археологічної експедиції Олександр Смирнов, повідомляє кореспондент Укрінформу.

 

"Я щойно прибув з Березані. На сьогодні я зафіксував прокопи, які пошкодили середньовічний некрополь, і близько 20 грабіжницьких прирізок до офіційних розкопів", - зазначив Смирнов.

Як зауважив голова правління Спілки археологів України Яків Гершкович, експедиція Смирнова досліджує на Березані залишки найдавнішого давньогрецького поселення Північного Причорномор'я. Розкопки там тривають вже багато років, але у той період року, коли науковців на острові немає, грабіжники роблять там що заманеться.

Смирнов окремо наголосив, що потрапити на острів не так просто, адже він знаходиться біля державного кордону.

"Острів Березань є прикордонною зоною. Коли ми туди виїжджаємо з експедицією, то оформлюємо триста якихось листів та папірців. А грабіжники за весну та осінь розкопали там більш ніж півтори тисячі квадратних метрів пам'ятки верхнього шару", - обурився він.

За словами історика, офіційно потрапити на Березань можна тільки з початком навігації – не раніше квітня. До того туди не допускають навіть охорону заповідника. Але грабіжники не тільки дістаються острова групами до 10-15 осіб, живуть там, регулярно завозять харчі і воду (прісної води на острові нема), а ще й користуються облаштованими науковцями локаціями, а подеколи і пошкоджують будівлі й майно.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.