У Києві перейменують низку вулиць: список нових назв

Комісія з питань найменувань Київської міської державної адміністрації ухвалила рішення про присвоєння скверу на розі Андріївського узвозу та Боричевого Току імені відомого оперного співака, Героя України, який загинув у боях на Донбасі, Василя Сліпака. Також у столиці буде перейменовано низку вулиць та провулків.

Про це повідомила заступниця голови КМДА Марина Хонда під час засідання комісії, передає РБК-Україна.

 

"Присвоєння скверу імені цієї видатної людини, фактично, формальність, оскільки громада міста давно висловилася про бажання створення цього скверу. Він вже став одним із центрів культурно-мистецького життя столиці, де свої кращі твори презентують українські артисти", - зазначила Марина Хонда.


Комісія присвоїла назви нові назви одній вулиці та двом площам:

-         проїзду від вулиці Професора Підвисоцького до житлового комплексу "Новопечерські Липки" у Печерському районі назву "вулиця Миколи Костомарова";

-         безіменній площі на перетині вулиць Леоніда Первомайського та Мечникова у Печерському районі назви "Кловська площа";

-         безіменній площі на перетині проспекту Відрадного та вулиці Героїв Севастополя у Солом'янському районі назви "площа Відрадна".


Члени комісії також підтримали перейменування низки вулиць та провулків:

-         перейменування вулиці Академіка Кржижановського у Святошинському районі на вулицю Омеляна Пріцака;

-         перейменування провулку Бабушкіна у Шевченківському районі на провулок Сеньківський;

-         перейменування вулиці Кайсарова у Голосіївському та Солом'янському районах на вулицю Холодноярську;

-         перейменування вулиці Крайньої у Деснянському районі на вулицю Осипа Мандельштама;

-         перейменування вулиці Радгосп "Совки" у Солом'янському районі на вулицю Пронівську;

-         перейменування провулку Радищева у Солом'янському районі на провулок Юрія Матущака;

-         перейменування вулиці Саратовської у Шевченківському районі на бульвар Павла Вірського;

-         перейменування вулиці Павла Вірського у Деснянському районі на вулицю Анатолія Авдієвського;

-         перейменування провулку Валентини Терешкової 2-го у Дарницькому районі на провулок Христини Алчевської.


Окрім цього, комісія КМДА підтримала присвоєння дитячій школі мистецтв № 5 Оболонського району імені видатного українського хормейстера та диригента, Героя України, народного артиста України, професора Льва Миколайовича Венедиктова. А школі № 29 І-ІІІ ступенів Оболонського району м. Києва імені видатного полководця, військового діяча, останнього кошового отамана Запорізької Січі Петра Калнишевського.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.