На Луганщині на розкопках кургану знайшли вівтар для жертвоприношень

Студенти Луганського і Донецького вишів розпочали у Сватівському районі Луганщини розкопки кургану доби бронзи.

Як передає кореспондент Укрінформу, про це йому повідомив керівник групи, професор Східноукраїнського національного університету (СНУ) імені В. Даля Юрій Бровендер.

 

"Курган належить до епохи бронзи, але в ньому також присутні так звані впускні захоронення пізніших часів, зокрема скіфське 5 – 4 століть до Р.Х. На це вказує бронзовий наконечник стріли відповідного типу, а в самому насипу було знайдено кам'яне блюдо – вівтар, на якому скіфи приносили жертви", - розповів Бровендер.

Курган – доволі велика похоронна споруда висотою три метри і близько півсотні метрів у діаметрі. Найнижче захоронення – на глибині чотири метри, яке датується близько чотирьох тисяч років.

Загалом археологи сподіваються виявити в курганному комплексі до 15 захоронень різних епох із належними кожній епосі артефактами.

Разом з викладачами та студентами СНУ на розкопках працюють представники Горлівського інституту іноземних мов, який після окупації рідного міста базується в Бахмуті. Якщо Юрій Бровендер щороку вивозить свої студентів у археологічні експедиції, для горлівчан це перша така за сім останніх років.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.