"Людина-дракон": вид, що може змінити історію еволюції. ФОТО

Китайські дослідники знайшли череп, який міг належати абсолютно новому виду людини.

Вони кажуть, що це наш найближчий еволюційний родич серед відомих видів прадавньої людини, таких як неандертальці та Homo erectus (людина прямоходяча), пише ВВС. Україна.

 
фото: KAI GENG

Науковці назвали його Homo longi від китайського long – дракон. Цей вид мешкав у Східній Азії щонайменше 146 000 років тому.

Результати дослідження опублікували в журналі The Innovation.

Череп знайшли у Харбіні, на північному сході Китаю, у 1933 році, але увагу вчених він привернув лише недавно.

"Це одна з найважливіших скам'янілостей періоду останнього мільйону років, які наразі виявлені", - сказав BBC News Кріс Стрінгер, провідний британський експерт з еволюції людини, який був членом дослідницької групи.

"Ми знайшли окремий вид, який ще не став Homo sapiens, але належав до окремої гілки, що розвивалася протягом кількох сотень тисяч років і врешті-решт вимерла".

Дослідники кажуть, що це відкриття може переписати історію еволюції людини. Їхній аналіз свідчить, що ця гілка людського генеалогічного древа тісніше пов'язана з Homo sapiens, ніж неандертальці.

 
фото: KAI GENG

Харбінський череп – найбільший з коли-небудь виявлених черепів архаїчних людей. На думку вчених, він міг вмістити мозок, який за розміром можна порівняти з мозком сучасної людини.

Людина-дракон мала великі, майже квадратні очниці, товсті надбрівні дуги, широкий рот та величезні зуби.

"Скам'янілість добре збереглася. Є багато деталей, які мають вирішальне значення для розуміння еволюції роду Homo та походження Homo sapiens", - каже Цян Цзи, професор палеонтології Хебейського університету.

"Череп являє собою мозаїчну комбінацію примітивних та більш сучасних рис, що відрізняє його від інших, вже відомих видів Homo".

На думку вчених, череп належав чоловіку міцної статури. Про його спосіб життя відомо мало, оскільки череп забрали з місця, де його первісно знайшли.

Знахідку здійснив 1933 року робітник, який будував міст через річку Сунгарі у Харбіні.

У той час місто перебувало під японською окупацією. Підозрюючи, що це культурна цінність, китаєць таємно вивіз його додому, щоб він не потрапив до рук окупантів.

Він сховав череп на дні родинного колодязя, де він зберігався близько 80 років. Чоловік розповів сім'ї про знахідку перед смертю – так вона потрапила до рук науковців.

 
фото: KAI GENG

У наукових колах точаться суперечки про те, чи є череп рештками Homo sapiens, неандертальців, так званих денисівських людей (за назвою печери на Алтаї) чи це "щось зовсім інше".

Однак китайські дослідники стверджують, що знайдена скам'янілість являє собою поступову еволюцію нового виду.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.