На Харківщині руйнуються дві садиби, пов’язані зі Сковородою

На Харківщині руйнуються дві садиби, де гостював і працював філософ, поет, педагог Григорій Сковорода – будинок у селищі Бабаї до кінця осені мають законсервувати, а маєток у селі Великий Бурлук узагалі не має власника.

Як розповів кореспонденту Укрінформу заступник директора департаменту культури і туризму Харківської ОДА Олександр Костін, на сесії обласної ради 10 червня виділили кошти на проєкт консервації будівлі в Бабаях.

 

"На цій сесії до програми соцекономрозвитку включено проєкт щодо розробки науково-проєктної документації з проведення першочергових робіт з консервації, виділено 194 тис. грн на це, і ці кошти у вигляді субвенції Височанській селищній раді (до якої наразі входять Бабаї - ред.)", - пояснив Костін.

Він нагадав, що ще у 2018 році було розроблено науково-проєктну документацію на проведення реставраційних робіт на цій пам'ятці, проєкт було включено в програму соціально-економічного розвитку області. Минулого року місцевій раді – на той час Бабаївській селищній – виділили 1 млн грн на початок реставрації. Гроші не освоїли, тому вони повернулися до бюджету.

"Станом на сьогодні ця документація потребує суттєвого коригування, оскільки вона розроблена ще 3 роки тому. Відповідно до проєкту на реставраційні роботи потрібно було близько 7 млн грн. На початок цього року прогнозоване фінансування закладалося в розмірі 3 млн. Після коригування документації можна буде сказати, скільки коштуватиме повна реставрація. За попередніми підрахунками фахівців, це 15-17 млн, тобто значно дорожче", - зазначив Костін.

Наразі, підкреслили в ОДА, потрібно зупинити руйнацію пам'ятки, законсервувати її. Ці протиаварійні роботи коштуватимуть близько 1,5 млн грн. Якщо документацію розроблять швидко, то вже на наступній сесії (наприкінці літа чи у вересні) ці кошти можуть бути виділені з обласного бюджету.

"Якщо виділяються кошти, то, за оцінками фахівців, роботи можна провести за 2 місяці, тобто до кінця осені. І паралельно треба займатися коригуванням проєкту реставрації", - додав Костін.

Щодо будинку у селі Великий Бурлук, то 23 червня в Харківській обласній прокуратурі повідомили, що ця пам'ятка взагалі не має балансоутримувача. Наразі Куп'янська окружна прокуратура подала до Харківського окружного адміністративного суду позовну заяву на Великобурлуцьку селищну раду через бездіяльність та вимагає від органу місцевого самоврядування набуття права власності.

 

"Встановлено, що будинок загальною площею понад 1500 кв. м взято під охорону у 1972 році, а у 2008 році – віднесено до переліку пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації. При цьому власника даного об'єкта нерухомого майна не встановлено, будь-яка інформація з цього приводу в органах охорони культурної спадщини відсутня.

Незважаючи на це, органом місцевого самоврядування заходів щодо визнання права власності на згаданий об'єкт за територіальною громадою протягом тривалого часу не вжито, що призводить до того, що пам'ятка історії зазнає руйнації, оскільки будь-які ремонтні, реставраційні чи інші роботи, пов'язані із збереженням та схоронністю об'єкта культурної спадщини, не проводяться", - заявили в прокуратурі.

У відомстві наголосили, що в цьому будинку в 80-х рр. XVIII ст. жив Григорій Сковорода. Садиба належала представникам однієї з гілок слобідського старшинського роду Донців-Захаржевських-Задонських.


Напівзруйнований маєток у Бабаях, у частині котрого живуть кілька родин, – також одне зі сковородинівських місць на Слобожанщині. Філософ навідувався в це селище, оскільки в ньому священником був його колишній учень по Харківському колегіуму Яків Правицький, і тут навколо Сковороди утворився своєрідний гурток.

Будинок належав власнику Бабаїв Петру Щербініну, дослідники вважають, що в нього й зупинявся Сковорода. Саме в Бабаях він написав більшу частину "Байок Харківських", про що сповіщає меморіальна табличка, встановлена на будівлі.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.