АНОНС: Дискусія «Лідерство в буремні часи»

Немає універсальних законів лідерства, як і немає єдиного магічного ключа, здатного відімкнути. Проте аналіз лідерства в певному історичному контексті дозволяє побачити деякі спільні риси і пролити світло на його природу. Саме це зробила авторка книжки «Лідерство у буремні часи» Доріс Кернс Ґудвін.

Про це повідомляють організатори у Фейсбук.

 

У книжці є 4 кейси трансформаційного та етичного лідерства, що є актуальними з точки зору викликів, з якими стикається глобальний світ та Україна сьогодні.

Лауреатка Пулітцерівської премії, американська історикиня Доріс Кірнс Гудвін аналізує лідерські рішення, які дозволили президенту Аврааму Лінкольну — завершити громадянську війну, Теодору Рузвельту — встановити більш справедливу соціально-економічну систему та подолати олігархізацію американського суспільства, Франкліну Рузвельту — вирішити проблему економічної депресії, а Ліндону Джонсону — забезпечити прийняття законів про громадянські права.

Ці чотири кейси розкривають секрети політичного лідерства, що можуть бути використані лідерами України для розв'язання проблем, що стоять перед Україною. Саме про це подискутуємо в суботу в межах Книжкового Арсеналу.


Учасники дискусії:

Валерій Чалий — український політик, дипломат, громадський і державний діяч. Надзвичайний і Повноважний Посол України. Заступник Глави Адміністрації Президента України.

Ганна Гопко — українська громадська діячка і журналістка, народний депутат України VIII скликання. Голова Комітету Верховної Ради у закордонних справах.

Катерина Смаглій — директорка Інституту Кеннана в Україні, доктор філософії (історія), магістр Центральноєвропейського університету (Будапешт).

Микола Дорожко — доктор історичних наук, викладач КІМВ.


Час: 26 червня, субота, 18:00


Місце: Бізнес-сцена Книжкового арсеналу, вул. Лаврська, 12, м. Київ

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.