Меркель: "Німеччина відчуває сором за скоєний 80 років тому напад на СРСР"

Канцлер ФРН Ангела Меркель підкреслила, що для німців вторгнення до СРСР 22 червня 1941 року є приводом для сорому, але вони вдячні за те, що попри жахливі події війни постраждалі народи змогли примиритися з Німеччиною

Про це заявила канцлер ФРН Ангела Меркель у відеоподкасті до 80-ї річниці з моменту вторгнення вермахту до СРСР, повідомляє кореспондент Укрінформу.

 

"Німеччина, як і весь Європейський Союз, не може погодитися з тим, що Росія порушила міжнародне право, анексувавши український півострів Крим та надавши масивну підтримку сепаратистам на Сході України, таким чином поставивши під сумнів повоєнний європейський порядок", - заявила Меркель.

Вона підкреслила, що для німців вторгнення до СРСР 22 червня 1941 року є приводом для сорому, але вони вдячні за те, що попри жахливі події війни постраждалі народи змогли примиритися з Німеччиною. Під час Другої світової війни мільйони людей втратили життя, особливо в Росії, Україні та Білорусі, а також у країнах Балтії та інших радянських республіках, сказала глава німецького уряду.

"Федеративна Республіка Німеччина визнає свою постійну відповідальність за злочини нацистського режиму. Частина цього - постійно нагадувати про те, що було. Не можна забувати, що ми в боргу перед мільйонами жертв і їхніми нащадками. З цієї відповідальності зростає і наш обов'язок працювати над миром та міжнародним порядком, заснованим на правилах", - заявила Меркель.

Вона також особливо відзначила політику президента СРСР Михайла Горбачова, яка уможливила мирне возз'єднання Німеччини в 1990 році.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.