Дослідники знайшли у Китаї рештки носорога, який був вищим за жирафа

У Китаї у провінції Ганьсу дослідники виявили новий вид стародавнього гігантського носорога — одного з найбільших ссавців, які ходять по суші.

Дослідження опублікували у науковому журналі Communications Biology, яке цитує BBC.

 

Вид називається Paraceratherium linxiaense, він жив близько 26,5 мільйона років тому, важив 21 тонну, що еквівалентно чотирьом великим африканським слонам.

Тварина була висотою до 7 метрів, аби мати змогу харчуватися листям із дерев, що робить тварину вищою за жирафу (вони дещо вищі 6 метрів). Також у носорога була довга та гнучка шия, а на носі не було рогів.

Скамʼянілості знайшли ще у 2015 році. Зараз же їх аналіз показав, що це абсолютно новий вид, який відрізнявся від інших відомих гігантських носорогів.

Наприклад, повністю збережений череп і щелепна кістка вказують на те, що у тварини був тонкий череп, а також чіпкий носовий стовбур, аналогічний такому, який є у сучасного тапіра.

Команда вчених також виявила, що новий вид був тісно повʼязаний з гігантськими носорогами, які колись жили в Пакистані, що дозволяє припустити, що він подорожував по Центральній Азії.

Якщо він вільно переміщався між північним заходом Китаю і індійсько-пакистанським субконтинентом, можна було б припустити, що на Тибетському плато в той час, ймовірно, були деякі низинні області.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.