Український посол в Німеччині оголосив бойкот виставці про радянських військовополонених

Сьогодні, 18 червня, в Німеччині відкривається виставка з нагоди 80-ї річниці нападу нацистської Німеччини на Радянський Союз, в якій бере участь президент ФРН Франк-Вальтер Штайнмаєр. Виставка буде проходити в Німецько-російському музеї «Берлін-Карлсгорст». Через це посол України в Німеччині Андрій Мельник заявив, що бойкотуватиме виставку.

У коментарі виданню Tagesspiegel він заявив, що причина лежить у назві музею. Він сказав, що воно "повністю вводить в оману", адже постійно діюча експозиція присвячена війні з СРСР, наступником якого де-факто визнають лише Росію.

 

Мельник розкритикував Росію за претензії на "монополію" на перемогу у Другій світовій війні.

"Той факт, що українська сторона зробила важливий внесок у визволення Європи від нацистського панування і при цьому пролила дуже багато крові, цинічно принижується або навіть заперечується [...]. Провина німців у нацистських злочинах досі розглядається тільки стосовно Росії і росіян. Інші нації, такі як українці, а також Білорусь і країни Балтії, просто ігноруються", — заявив Мельник.

Як передає Укрінформ, в Міністерстві закордонних справ Німеччини заявили, що хочуть уникнути політизації цієї теми. Висловлювання посла там "взяли до відома і з деяким подивом".

Представник МЗС ФРН Марія Адебар заявила, що на виставку запрошені посли всіх країн-наступників СРСР, а також керівники трьох партнерських музеїв з трьох країн. Вона додала, що в памʼяті серед жертв нацизму ФРН не виділяє якісь окремі групи і памʼятає про всі постраждалі народи колишнього Радянського Союзу.

Як повідомляє DW, у президента Штайнмаєра вважають, що Мельник своїм бойкотом робить "погану послугу Україні".

У президентській канцелярії рішення посла викликало жаль. Там зазначили, що звинувачення Мельника у необʼєктивній оцінці втрат СРСР шкодять німецько-українським відносинам.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.