На Житомирщині перепоховали 100 воїнів, загиблих у Другій світовій

У селі Соколів на Житомирщині перепоховали останки 100 воїнів, які загинули під час Другої світової війни.

Про це у Фейсбуці повідомляє Історико-патріотичне об'єднання "Пошук".

 

"7 травня в селі Соколів Пулинського району Житомирської області відбулася церемонія поховання 100 загиблих воїнів Другої світової війни. Солдати були знайдені членами ІПО "Пошук" протягом 2019-2021 років на околицях місцевих сіл", - йдеться у повідомленні.

Пошуковцям вдалося встановити імена лише 9 загиблих, а 91 воїн залишився невідомим.

Зазначається, що на прощання приїхали родичі загиблих з Одеси та Києва. Дехто майже 80 років нічого не знав про долю своїх батьків.

Після жалобної церемонії пошуковці разом із рідними відвідали місце, де були знайдені солдати.

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.