День Перемоги і його місце в історичній пам’яті українців. СОЦІОЛОГІЯ

Загальноукраїнське опитування було проведене Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з соціологічною службою Центру Разумкова з 22 по 29 квітня 2021 року в усіх регіонах України за винятком Криму та окупованих територій Донецької та Луганської областей. Опитаний 2021 респондент віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки – 2,3%.

Про це йдеться на сайті Фонду "Демократичні ініціативи".

 

41% громадян України вважає, що Україна має відзначати обидві дати – і День пам'яті та примирення 8 травня, і День перемоги над нацизмом 9 травня. Ще 31% вважає, що Україна має відзначати лише День перемоги над нацизмом 9 травня. Близько 9%, навпаки, підтримують ідею відзначати лише День пам'яті та примирення 8 травня, ще 10% респондентів байдуже. Відзначення лише 8 травня найбільше підтримують у Західному регіоні (22%). На Сході та Півдні більше тих, хто вважає, що відзначати треба лише 9 травня (42% та 48% відповідно).

Ідея відзначати обидві дати переважає серед усіх вікових груп, окрім групи старше 60 років, а також серед електоратів усіх партій, окрім ОПЗЖ.Ідея відзначення обох дат також є більш популярною серед прихильників вступу України до ЄС, натомість серед противників європейської інтеграції – більшість вважає доречним відзначати лише 9 травня.

 

48% українців погоджуються, що Друга світова війна була розв'язана внаслідок змови Гітлера та Сталіна про поділ сфер впливу у Європі та укладення пакту "Молотова-Ріббентропа". Не погоджуються з цим 29%, ще 23% не визначилися з відповіддю. З цією тезою погоджується більшість українців у Західному, Центральному та Південному регіонах, у Східному ж регіоні приблизно однакова кількість тих, хто погоджується і хто не погоджується з тезою про спільну відповідальність двох диктаторів за розв'язування Другої світової війни.

Серед наймолодшої вікової категорії (18–29 років) погоджується з цим твердженням 50%, не погоджується – 22%. Серед усіх інших вікових категорій більшість також погоджується з цією тезою, хоч і розрив між згодними та незгодними стає меншим із зростанням віку респондентів. Ця ж думка переважає серед електоратів усіх партій, окрім ОПЗЖ.

 

46% українців погоджуються, що Радянський Союз не зміг би здобути перемогу у війні проти нацистської Німеччини без допомоги західних союзників з Антигітлерівської коаліції. Не погоджуються з цим 35%, ще 19% – не визначилися. З цим погоджується більшість мешканців Західного регіону, а в Центральному, Південному та Східному регіонах баланс думок майже однаковий. Молодь більш схильна погоджуватися з цією думкою (серед групи 18–29 років 51% погоджується, 29% – ні), аніж старші покоління (серед людей, старших за 60 років, із цим погоджуються 43%, а не погоджуються – 39%).

 

25% українців вважають, що День перемоги – це передусім відзначення перемоги Антигітлерівської коаліції у Другій світовій війні. 37% називають цей день відзначенням перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні. 25% не поділяють жодне з наведених формулювань. Радянська інтерпретація досі поширена у Центральному, Південному та Східному регіонах. Цікаво, що майже половина мешканців Півдня та Сходу (41% та 46% відповідно) не обрали жодного із цих варіантів.

46% українців позитивно ставляться до рішення української влади про визнання воїнів Української повстанської армії (УПА) борцями за незалежність України. Проти цього – 29%, 9% респондентів відповіли, що їм байдуже, і ще 16% не визначилися. Більшість підтримує це рішення у Західному та Центральному регіонах (80% та 47% відповідно). У Південному та Східному регіонах підтримують це рішення по 20–25%. Також у Центральному, Південному та Східному регіонах є близько по 20% тих, хто поки не визначилися зі своїм ставленням, але ці люди не висловлюють негативного ставлення до визнання воїнів УПА борцями за незалежність України. Молодь більше схиляється до підтримки цього рішення (50% "за" і 19% "проти" серед групи 18–29 років, а серед людей, яким за 60 років – 42% "за" і 39% "проти"). Є вікові відмінності і всередині регіонів. Зокрема, серед молоді Півдня та Сходу України близько по 30% тих, хто підтримує та хто не підтримує це рішення, решта ставиться байдуже або не визначилася.

 

43% українців підтримують рішення про заборону публічного використання та носіння георгіївської стрічки, проти цього – 29% громадян, 16% відповіли, що їм байдуже, ще 13% не визначилися зі своїм ставленням. У Західному та Центральному регіонах більшість підтримує це рішення (64% та 47% відповідно). На Півдні та Сході підтримують це рішення по 27%, не підтримують – 33% на Півдні та 43% у Східному регіоні. Підтримують це рішення електорати усіх партій, окрім ОПЗЖ.

 

62% українців вважають діяльність Йосипа Сталіна як історичного діяча негативною для України. З цим погоджується більшість мешканців у всіх регіонах: на Заході та в Центрі так вважають 78% та 69% громадян, на Півдні та в Центрі – по 45%. У Південному та Східному регіонах дещо більше (близько 35% вважають діяльність Сталіна наскільки позитивною, настільки й негативно). Переважно позитивною його діяльність вважають 12% жителів Сходу, а в інших регіонах – ще менше.

Діяльність Степана Бандери як історичної постаті позитивною для України вважають 32% громадян, стільки ж вважають його діяльність негативною. Ще 21% – наскільки позитивною, настільки й негативною. Позитивне ставлення переважає у Західному регіоні (70%). У Центральному регіоні по 27% вважають його діяльність позитивною чи негативною, і також ще 27% – наскільки позитивною, настільки й негативною. Негативне ставлення переважає у Південному та Східному регіонах, тут діяльність Степана Бандери вважають негативною для України 54% та 48% відповідно, а позитивною – по 11% в обох регіонах. Істотна частка мешканців Півдня та Сходу вважають діяльність Бандери наскільки позитивною, настільки й негативною (15% та 25% відповідно). Молодь більш схильна вважати Степана Бандеру історичною постаттю, чия діяльність була скоріша позитивною для України.

 

40% українців не чули про акцію "Безсмертний полк". Чули про неї та позитивно ставляться 27% громадян, обізнані та негативно ставляться – 11%. У Західному та Центральному регіонах найбільше громадян, які взагалі не чули про цю акцію (54% та 45% відповідно). Найбільше тих, хто обізнаний та позитивно ставиться – на Півдні та Сході України (46% та 35% відповідно).

 


Фінансування опитування здійснене в рамках проекту МАТРА Посольства Королівства Нідерландів.

Щоденник Майдану. Про що ми тоді думали

"Ладно, давайте серьезно. Вот кто сегодня до полуночи готов выйти на Майдан? Лайки не считаются. Только комментарии под этим постом со словами "Я готов". Как только наберется больше тысячи, будем организовываться".

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.