АНОНС: Онлайн-конференція "День Перемоги і його місце в історичній пам’яті українців"

Напередодні Дня пам'яті та примирення та Дня перемоги над нацизмом відбудеться онлайн-конференція “День Перемоги і його місце в історичній пам’яті українців: який сенс громадяни вкладають у цю дату?”

Про це повідомляє Укрінформ.

 

Питання до обговорення:

- Який сенс громадяни вкладають у "День Перемоги"?

- Наскільки радянські інтерпретації історії поширені в українському суспільстві?

- День Перемоги як інструмент ідеологічної війни проти України.

- Як Україна має відзначати День Перемоги і День пам'яті та примирення?

- Як пов'язані інтерпретації історії та зовнішньополітичні орієнтації громадян сьогодні?


Учасники:

Антон Дробович – голова Українського Інституту національної пам'яті;

Микита Потураєв – народний депутат, голова Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики;

Оля Гнатюк – чергова головуюча Ініціативної групи "1 грудня", професорка Варшавського університету і Києво-Могилянської академії, авторка книги "Відвага і страх" про Львів у 1939–1945;

Тетяна Пастушенко – старша наукова співробітниця Інституту історії України НАНУ, співавторка Концепції комплексної меморіалізації Бабиного Яру, співупорядниця видання "Київ: війна, влада, суспільство. 1939–1945 рр. (За документами радянських спецслужб та нацистської окупаційної адміністрації)";

Володимир Бірчак - заступник головного редактора інтернет-видання "Історична правда", керівник академічних програм Центру досліджень визвольного руху, заступник директора Архіву СБУ (2014-2016);

Сергій Шаповалов – аналітик Фонду "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва, старший викладач Києво-Могилянської академії;

Василь Яблонський – директор Європейського Інституту, автор книги і докторської дисертації "Діяльність Державного центру УНР в екзилі 1920–1992 рр.".


Модератори: Олексій Гарань – професор Києво-Могилянської академії, науковий директор Фонду "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва; Петро Бурковський – аналітик Фонду "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва.


Організатор: Фонд "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва.


Час: 7 травня, п'ятниця, 10.00

Зареєструватися на захід і поставити запитання спікерам можна за посиланням.


Довідково. Результати загальнонаціонального опитування "День Перемоги в історичній пам'яті українців", проведеного Фондом "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва спільно з соціологічною службою Центру Разумкова, будуть розміщені на сайті Фонду "Демократичні ініціативи".


Захід відбудеться онлайн через сервіс відеозв'язку ZOOM


Захід транслюватиметься на сайті та YouTube-каналі Укрінформу

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.