У Канаді на місці колишньої школи для корінного населення знайшли останки 215 дітей

У Канаді виявили останки 215 дітей на території колишньої школи-інтернату для корінного населення.

Про це повідомляє ВВС.

 
Фото: Library and Archives Canada/Handout

Як зазначається, деяким загиблим малюкам було всього три роки. За словами представника індіанської спільноти, яка ініціювала розкопки, смерті не були задокументовані.

Прем'єр-міністр Канади Джастін Трюдо у зв'язку зі знахідкою заявив, що це "хворобливе нагадування про ганебну главу в історії нашої держави".

Найбільша свого часу канадська школа-інтернат для індіанців Камлупс діяла з 1890 по 1969 рік. Її могли відвідувати одночасно до 500 осіб.

Як повідомляється, в Канаді діти індіанців були зобов'язані відвідувати школи-інтернати. Однак такі навчальні заклади погано фінансувалися, а з дітьми там часто погано поводилися, чимало з них голодували й помирали від інфекційних хвороб.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.