У Рава-Руській на території монастиря XVIII століття самочинно будують склади

Львівська ОДА звернулася до Мінкульту через самовільну забудову на території Монастирського комплексу отців-реформаторів (XVIII століття) у Раві-Руській, який є пам’яткою архітектури національного значення.

Ймовірно, там збудували склади, а планували звести Дитячий будинок сімейного типу та Центр українсько-польської культури. Про це повідомляє пресслужба Львівської ОДА.

 

"Виявляється, ще за часів загальної приватизації земельні ділянки в межах охоронних зон пам'ятки приватизували різні особи. Зараз на території є "Нова пошта", готель, ще якісь заклади. Власників земельних ділянок – кілька. Про самобуд на території комплексу Львівську ОДА наприкінці березня офіційним листом повідомив Архієпископ Мечислав Мокшицький.

За менше, ніж місяць, тут звели стіни та накрили будівлю, розміром 22,5 на 10 м кв, з пандусами, яка, очевидно, призначена під якісь складські приміщення", - повідомив керівник Управління охорони об'єктів культурної спадщини Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської ОДА Василь Петрик.

Йдеться про найдавнішу збережену пам'ятку Рави-Руської, Монастирського комплексу отців-реформаторів (XVIII століття), який є пам'яткою архітектури національного значення (охоронний номер 1385). Тут тривають ремонтно-реставраційні роботи, які стартували в 2015 році в межах проєкту міжнародної технічної допомоги "Монастирі близнюки: Венгрув та Рава-Руська – використання потенціалу історичної спадщини закону Реформаторів для розвитку туризму та соціально-культурного життя в Польщі та Україні" Програми транскордонного співробітництва "Польща – Білорусь – Україна 2014-2020".

За підтримки Європейського Союзу тут мають з'явитися чотири будинки сімейного типу (ДБСТ) та Центр діалогу українсько-польської культури.

Також, відповідно до домовленостей, монастирські келії та костел 2015 року передали у власність Курії Львівської Архідієцезії Римсько-Католицької Церкви. Наразі вся документація на роботи, які тут офіційно ведуться в межах міжнародного проєкту, погоджена в Мінкульті. Хоча зауваження до якості їх виконання, додали в департаменті архітектури, також є. Та найбільшою проблемою виявилися співвласники території комплексу, які приватизували земельні ділянки тут кільканадцять років тому.

Оскільки про жодні дозвільні документи на новобуд управлінцям наразі невідомо, фахівці департаменту архітектури Львівської ОДА склали акт обстеження території, який разом із фотофіксацією, відповідно до закону "Про охорону культурної спадщини", відправили до Міністерства культури та інформаційної політики України, у віданні якого перебувають пам'ятки національного значення.

Експерти зазначають, що логічним було б рішення щодо демонтажу новобудови, яка критично порушує цілісність комплексу пам'ятки.

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.