Міськрада Одеси створила робочу групу для увічнення пам'яті жертв НКВД

В Одеській міськраді створили міжвідомчу робочу групу з питань увічнення пам'яті жертв війни та політичних репресій, похованих у районі 6-го кілометра Овідіопольської дороги.

Про це кореспонденту Укрінформу повідомили в пресслужбі мерії.

 

"На проведеній міським головою Геннадієм Трухановим нараді створено робочу групу, яку очолив в.о. віцемера Олег Бриндак, а також дві підгрупи дослідників та архівістів. Одна здійснюватиме історико-архівну роботу, а друга – пошуково-дослідницьку. Також вирішено направити запити до центральних архівів України, Німеччини та Румунії щодо відомостей про жертви політрепресій 1935-1941 років", - зазначили в мерії.

На нараді затверджено план робіт щодо виявлення могил жертв масових політичних репресій, проведення дослідницьких робіт та увічнення пам'яті репресованих. Також були надіслані відповідні документи до Міністерства культури та інформаційної політики щодо отримання дозволу на проведення пошукових робіт у районі 6-го кілометра Овідіопольської дороги Одеси.

За архівними даними, протягом 1935-1941 років "трійками" НКВД були винесені вироки про розстріли 8 тисяч 633 осіб.

У середині квітня одеські історики вирішили створити карту "Місця скорботи Одеси", позначивши на ній усі місця масових страт, у тому числі Голокосту, а також військові та цивільні групові могили в межах міста. Дослідники заручилися підтримкою двох меценатів і розпочали роботу зі створення єдиного ресурсу, де будуть каталогізовані всі місця смерті та скорботи Одеси. Нині у попередньому списку – 103 таких місця.


Нагадуємо, що група дослідників на чолі з Олександром Бабичем виявила кілька місць масових розстрілів і таємних поховань жертв більшовицького терору і вимагає увічнити пам'ять жертв НКВД. Як член історико-топонімічної комісії Одеської міськради, Бабич заручився підтримкою не тільки багатьох депутатів, а й керівників Українського інституту національної пам'яті та Інституту археології НАНУ, що виявили готовність узяти на себе контроль за дослідженнями і їх науковий супровід.

Щоденник Майдану. Про що ми тоді думали

"Ладно, давайте серьезно. Вот кто сегодня до полуночи готов выйти на Майдан? Лайки не считаются. Только комментарии под этим постом со словами "Я готов". Как только наберется больше тысячи, будем организовываться".

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.