Спецпроект

Глобальна Мережа нащадків Голодомору запустила вебсайт. ВІДЕО

Глобальна Мережа нащадків Голодомору, заснована Світовим конґресом українців під егідою Міжнародного Координаційного Комітету у Справі Голодомору в листопаді 2020 року, оголосила про запуск свого вебсайту та початок реєстрації.

Про це йдеться в повідомленні СКУ.

 

Мережа нащадків Голодомору – це перша глобальна спільнота, покликана об'єднати родичів тих, хто вижив під час Голодомору в Україні 1932-33 років.

Мережа збирає і захищає історії родин, які постраждали від Голодомору-геноциду підвищує обізнаність серед нащадків жертв Голодомору про тривалі наслідки переживання геноциду; береже і вшановує пам'ять невинних жертв, а також обстоює правдиві факти про Голодомор на протидію дезінформації.

Очолила Мережу нащадків Голодомору активна громадська діячка Оля Сорока з м. Чикаго.

Оля Сорока є членом Комітету США з Усвідомлення Голодомору-Геноциду, членом Ради директорів "Українсько-Американської Фундації Воля", вона також бере участь в багатьох громадських організаціях, що сприяють поширенню правди та обстоюванню інтересів України в світі.

"Як нащадки тих, хто пережив Голодомор, ми маємо унікальну можливість розповісти світу про страждання наших родин, щоб жоден інший народ не зазнав такої трагедії. Маємо моральний обов'язок поділитися нашою історією зі світом.

Єднаючи нащадків Жертв Голодомору в усьому світі, ми станемо особистим голосом родин, які пережили Голодомор. Разом ми вшануємо пам'ять жертв та розповімо про наслідки Голодомору для майбутніх поколінь", – розповіла вона.

Мережа нащадків Голодомору діє в рамках глобальної місії та завдань, що виконуються на регіональному рівні через місцеві мережі. Перша така місцева мережа офіційно розпочала свою діяльність у Сполучених Штатах Америки у 2020 році в рамках Комітету з питань Обізнаності про Голодомор-Геноцид Українського конґресового комітету Америки у 2020 р.

У Канаді у квітні 2021 року почала діяти всеканадська мережа в рамках Комітету з питань Обізнаності про Голодомор конґресу Українців Канади.

Амбасадорів Мережі нащадків Голодомору представляє Катерина Ющенко, перша леді 2005-2010.

"Я – донька двох українців, які пережили Голодомор. Голодомор – це страшна правда, яку має почути світ. Я є амбасадоркою Мережі Нащадків Голодомору тому, що я вважаю, що дуже важливо, щоб світ знав про цю величезну трагедію не лише в цифрах, а також в історіях", – сказала вона.

Роль Амбасадорів, кожен з яких є кровним родичем жертв Голодомору, – представляти Мережу в усьому світі, допомагати розповсюджувати інформацію, а також здійснювати комунікацію з різними організаціями та інституціями.

Голова Міжнародного координаційного комітету у справі Голодомору Cтефан Романів зауважив: "Голодомор був злочином проти людства. Шрам від нього залишився не тільки на тих, хто пережив Голодомор, але й на їхніх нащадках. Нащадки у своєму серці несуть постійний, незабутній, тяжкий біль.

Під час творення Мережі СКУ мав два наміри – допомогти нащадкам переносити цей тяжкий біль у спільному оточенні та не давати світові забути, що мільйони померли під Сталінським чоботом. Світ має не лише запам'ятати цей геноцид, але відповідно його засудити. Мережа нестиме свічу пам'яті та буде на всіх рівнях вимагати строгої міжнародної оцінки та засудження".


Сайт доступний за посиланням

Крути-1918: вчені проти міфів

Довкола знакових подій з часом нагромаджуються міфи й легенди, які можуть не мати жодного стосунку до історичної дійсності. Бій під Крутами не став винятком. Вже на еміграції популяризація крутянського подвигу нерідко супроводжувалася неточностями і недоладностями, на що звертали увагу навіть окремі учасники визвольної боротьби й діячі української діаспори. Попри незрівнянно більші інформаційні можливості сучасного суспільства, сьогодні мас-медіа часом ретранслюють не лише давно спростовані легенди про бій під Крутами, але й новітні міфи, творці яких інколи доволі безапеляційно просувають своє "бачення" історичних подій.

Крутянці на світлинах

19 березня 1918 року Київ був у зажурі... Ховали крутянців... «Прості деревяні блакитні домовини були поставлені по дві на площадки візників». На Бібіковському бульварі стрікотіла плівкою відеокамера, що фільмувала траурну процесію. Професор Грушевський сказав: «Dulce et decorum est pro patria mori. – Солодко і прекрасно вмерти за отчизну так, як умерли оці сини й брати наші, які полягли головами, боронячи рідний край від ворогів...». У будівлі Центральної Ради робили ремонт – з фронтону знімали двоголового орла, символ російського самодержавства.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».