На залізничному вокзалі у Стамбулі знайшли 10 тисяч монет різного періоду

Під час розкопок на території залізничного вокзалу Гайдарпаша, що в районі Кадикьой, в Стамбулі, було знайдено більше 10 тисяч монет різного періоду, стародавні будівлі, архітектурні фрагменти, датовані 3-7 століттям до Р.Х.

Про це повідомляє телеканал NTV.

 

"На сьогоднішній день найдавнішими нашими знахідками є дрібні предмети, зокрема кераміка та монети, датовані 5-7 століттям до Р.Х. В архітектурному плані є залишки будівель, датовані 3-4 ст. до Р.Х. Деякі зі знахідок можуть бути мавзолеєм чи гробницями", - розповів керівник археологічних розкопок Мехмет Алі Полат.

Територія, на якій проводяться розкопки складає приблизно 350 тисяч квадратних метрів. Вже досліджено близько 65 тис. кв.м.

Загалом археологи знайшли 10 тисяч монет різних періодів. Найдавніші з них датовані 5 ст. до Р.Х.

Вокзал Гайдарпаша був побудований у 1906-08 роках. До 2012 року станція була головним міжміським, регіональним та приміським залізничним вузлом, а також найжвавішою залізничною станцією Туреччини. Із 2018 року сполучення по цій станції було припинене.

У давні часи на територіях, які зараз охоплює стамбульський район Кадикьой, знаходилося грецьке місто Халкидон, яке було засноване приблизно в 680 р. до Р.Х.

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.