Археологи передали Білгород-Дністровському музею знайдені у фортеці артефакти

Фондову колекцію Білгород-Дністровського краєзнавчого музею поповнили численні цінні знахідки, які виявили учасники наукової експедиції на території середньовічної Акерманської фортеці під час польових досліджень у 2020 році.

Про це повідомив у Фейсбуці співорганізатор і науковий консультант експедиції Інституту археології НАНУ Андрій Красножон.

 

"Багато хто запитує: що ж ми такого знайшли і куди здані знахідки? Після довгої камеральної обробки та реставрації кількох десятків речей вони визначені в фонди Білгород-Дністровського краєзнавчого музею. Загалом на зберігання будуть прийняті сотні знахідок", – зазначив доктор історичних наук Красножон.

За його словами, всі артефакти неможливо помістити на кількох знімках у соцмережі, тому він проілюстрував передання цінних знахідок лише деякими найбільш примітними.

"Що знайшли під час розкопок? Римську вулицю (яка проіснувала до середини ІІІ століття після Р.Х.). Причому у найдальшій і найнесподіванішій, з погляду усталених уявлень про топографію античного міста Тіра, південно-західній ділянці території середньовічної фортеці – в районі вежі №16 середньовічної Акерманської фортеці", – уточнив дослідник.

Учасники експедиції виявили цінні знахідки під залишками турецького будинку – казарми з вигрібними ямами і льохами XVIII століття.

Красножон констатував, що є "серйозні підстави вважати, що в цій частині фортеці ХV століття будівельники звели стіни на лінії оборонних укріплень стародавньої Тіри. А підозри, як відомо, треба перевіряти. Тому в цьому році продовжуємо дослідження".

Учений додав, що роботи ведуться під керівництвом кандидата історичних наук Олега Савельєва (начальник експедиції), за участю колег і студентів історичного факультету Південноукраїнського національного університету ім. Ушинського, а також небайдужих жителів Білгорода-Дністровського.


Більше фото артефактів дивіться за посиланням.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.