Україна отримала цифрові копії архівних документів, що залишились в Криму

Державна архівна служба України отримала від корпорації FamilySearch International (США) цифрові копії документів Державного архіву в АР Крим.

Про це повідомляє Державна архівна служба України у Фейсбуці.

 

Офіційний представник корпорації FamilySearch International (США) в Україні Олександр Січкаренко передав Голові Державної архівної служби України Анатолію Хромову цифрові копії документів генеалогічного характеру Державного архіву в АР Крим та державних архівів Одеської та Сумської областей, виготовлені у 1994-2011 роках у рамках реалізації зазначеними архівами спільних проєктів з Генеалогічним товариством Юта, США, правонаступником якого є FamilySearch.

Завдяки цьому Державна архівна служба України отримала можливість хоча б частково поновити тимчасово втрачені архівні документи, що зберігаються у фондах Державного архіву в АР Крим, а громадяни України та інших держав досліджувати власний родовід.

Оцифрування FamilySearch мікрофільмів документів генеалогічного характеру, виготовлених у рамках співпраці з Генеалогічним товариством Юта, відбувається на виконання положень вчиненого 2 червня 2020 року Меморандуму про співробітництво між Державною архівною службою України та корпорацією FamilySearch International (США).

Отримані копії буде передано до Центрального державного електронного архіву України для опрацювання та створення електронного ресурсу, який буде доступним на вебсайті архіву.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.