До 30-річчя Незалежності України може з’явитися новий закон про гімн і прапор

В Україні готується новий законопроєкт про державні символи.

Про це повідомив перший заступник голови фракції "Слуга народу" Олександр Корнієнко на брифінгу після засідання Погоджувальної ради, передає кореспондент Укрінформу.

 

"Закон про державні символи готується. Я думаю, що найближчим часом будуть новини щодо нього. Він буде включати в себе певну кодифікацію існуючих постанов про гімн, прапор, закон про гімн", - сказав Корнієнко.

Він висловив сподівання, що відповідний закон буде ухвалено до 30-ї річниці Незалежності України.

Раніше, Перший заступник Голови Парламенту України Руслан Стефанчук розповів, що у першому розділі "Загальні положення" визначено види державних символів України, містяться положення щодо шанобливого ставлення до державних символів та їх публічного шанування, а також щодо національних зразків державних символів.

"Другий розділ "Державний Прапор України" містить опис Державного Прапора України; особливості та вимоги до його встановлення або підняття, особливості використання; а також положення щодо відзначення Дня Державного Прапора України.

Ми не оминули й питання особливостей встановлення або підняття Державного Прапора України одночасно з іншими прапорами: із Прапором (штандартом) Президента України, прапорами іноземних держав, їх об'єднань або із прапорами міжнародних організацій", — підкреслив Перший заступник Голови Верховної Ради України.

Як зазначив політик, третій розділ "Державний Герб України" потребуватиме комплексного напрацювання після визначення основних засад використання/розміщення великого та малого Державного Герба України.

"У четвертому розділі "Державний Гімн України" містяться опис Державного Гімну України, положення щодо його еталонної музичної редакції, порядку та особливостей виконання, а також щодо використання та трансляції.

Ми визначили, що Державний Гімн України з дотриманням вимог цього закону може бути використаний у музичних та інших творах мистецтва повністю або частково", — наголосив Руслан Стефанчук.

За його словами, п'ятий розділ "Правова охорона державних символів України" містить положення про правовий захист державних символів та відповідальність за порушення цього закону. Останній розділ "Прикінцеві і перехідні положення" потребує напрацювання після визначення змісту основної частини законопроекту.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.