"Справа Стуса": Медведчук не оскаржив рішення суду

Лідер партії «Опозиційна платформа - За життя» Віктор Медведчук не подав касаційну скаргу на рішення апеляційного суду щодо книги «Справа Василя Стуса».

Про це повідомив автор книги, головний редактор "Історичної правди" Вахтанг Кіпіані у Фейсбуці.

 

"Є гарна новина. Маємо документальний доказ, що нєкто Медведчук не подав касаційну скаргу на рішення апеляційного суду щодо книги "Справа Василя Стуса". Отже, крапку іменем України поставлено.

Лояльний КГБ екс-адвокат не отримав бажаного – ні заборони книги "в будь-який спосіб на будь-якій території", ні жодних вилучень з моїх текстів, ні спроби отримати фактичне вето на згадування свого імені в контексті розправ над українськими поетами Стусом і Литвином", - написав Кіпіані.

Він подякував адвокатові В'ячеславу Якубенку, "який знайшов всі потрібні аргументи для суду", Євгену Захарову та Харківській правозахисній групі за підтримку його представника в суді, а також видавництву Vivat, "яке не тільки видає чудові книги, але й має бійцівські здібності".

Водночас Кіпіані зауважив, що попереду ще рішення суду, яке стосується розміру витрат на правничу допомогу. А також повідомив, що Медведчук не хоче компенсувати оплату роботи захисників видавництва.


Нагадуємо, що 8 квітня Київський апеляційний суд постановив стягнути з народного депутата (партія "Опозиційна платформа – За життя") Віктора Медведчука відшкодування витрат видавництва Vivat на розгляд справи щодо заборони поширення книги журналіста Вахтанга Кіпіані "Справа Василя Стуса" у розмірі близько 140 тисяч гривень.

19 березня Київський апеляційний суд скасував рішення Дарницького районного суду Києва про заборону поширення книги журналіста Вахтанга Кіпіані "Справа Василя Стуса".

Дарницький районний суд Києва 19 жовтня 2020 року частково задовольнив позов народного депутата Віктора Медведчука проти видавництва Vivat та історика і журналіста Вахтанга Кіпіані про заборону видання і поширення книги "Справа Василя Стуса".

Зокрема, суд визнав недостовірними деякі фрази, наведені у книзі, і зобов'язав видалити їх, а також заборонити розповсюджувати надрукований тираж книги та подальше її тиражування до усунення фраз, що містять інформацію про Медведчука.

Також суд ухвалив заборонити Кіпіані та видавництву поширення пов'язаної з книгою інформації у пресі, на радіо, телебаченні, в інтернеті та інших ЗМІ.

30 листопада Київський апеляційний суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника журналіста Вахтанга Кіпіані на рішення суду першої інстанції щодо книги "Справа Василя Стуса".

Розгляд апеляційної скарги мав розпочатися 21 січня 2021 року, але засідання було перенесено на 19 лютого. Під час засідання 19 лютого суд оголосив перерву і переніс розгляд на 19 березня.


"Справа Василя Стуса" вийшла у видавництві Vivat у 2019 році. Книга містить документи з архіву колишнього КҐБ УРСР про резонансну справу поета Василя Стуса, покази свідків, листи поета з тюрми, спогади його рідних і друзів.

Медведчук був призначений державним адвокатом Стуса, коли його у 1980 році заарештували вдруге.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.