АНОНС: Онлайн-воркшоп «Історія та пам'ять у цифрову добу: український досвід»

Українські експерти розкажуть про свій досвід роботи з цифровими інструментами для проектів, пов'язаних з історією та пам'яттю про минуле.

Центр досліджень визвольного руху запрошує долучатися до онлайн-заходу  "Історія та пам'ять у цифрову добу: український досвід".

 

 

Спікери:

Андрій Когут — директор Архіву Служби безпеки України. Експерт розповість про розробку та запуск проєкту "Електронний архів Українського визвольного руху" (avr.org.ua), координатором якого він був у 2012 — 2015 роках, працюючи у Центрі досліджень визвольного руху. Також Андрій розкаже про архів КҐБ: порядок доступу та потенціал для цифрових проєктів;

Віталій Ляска — співзасновник та головний редактор проєкту "Локальна історія", ведучий відеопроєкту "Без Брому з Віталієм Ляскою", керівник Центру дослідження українсько-польсько-словацького пограниччя в Українському католицькому університеті. Віталій розповість про спецроєкт "Депортації" та інші цифрові проекти "Локальної історії".

Ірина Курганська — керівниця проєкту "Track Holodomor History". Ірина розповість про ідею та розробку додатку "Track Holodomor History", що занурює користувачів у життя Києва початку 1930-х років і за допомогою сотень спогадів розповідає історію міста під час радянського геноциду українців.

Валерій Коршунов — один з авторів додатку "Chornobyl App", куратор проєкту "ARTEFACT: Chernobyl 33". Валерій розповість про інтерактивний мобільний додаток "Chornobyl App", завдяки якому можна віртуально відвідати Зону відчуження, дізнатися історію трагедії, побачити карти забруднення, новини про сучасний стан Зони відчуження, її наукові і культурні проєкти та спростувати фейки.

Модеруватиме Анна Олійник — в.о. директора Центру досліджень визвольного руху.


Час:
18 травня, вівторок, 16:00


Місце:
 Зум та онлайн-трансляція на Facebook сторінці Центру досліджень визвольного руху


Робоча мова семінару
: українська


Захід відбуватиметься в рамках проєкту "Репресоване мистецтво. Національна культура очима КҐБ/StB: Україна, Чехія, Грузія", який реалізує Центр досліджень визвольного руху з партнерами за підтримки Європейського Союзу за програмою Дім Європи.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.