FrankoPrize-2021: визначено номінантів Премії

Завершила роботу Експертна рада Міжнародної премії імені Івана Франка. До Оргкомітету премії надійшли висновки від 43 вчених з 9 країн світу: Австрії, Італії, Польщі, Словаччини, США, України, ФРН, Хорватії і Чехії.

Члени Експертної ради оцінювали наукові роботи за трьома критеріями: наявність інноваційних та оригінальних підходів у дослідженні; концептуальність, системність та критичність дослідження; міжнародний контекст і рівень наукового дослідження, йдеться на сайті Премії.

 

За результатами оцінювання наукових робіт найвищі бали отримали три праці, які номіновані на здобуття Премії у 2021 році:


"На перехресті культур: Монастир і храм Пресвятої Трійці у Вільнюсі". Колективна монографія за ред. Альфредаса Бумблаускаса, Сальвіюса Кулявічюса (Литва) та Ігоря Скочиляса (Україна). Подання Українського католицького університету (м. Львів, Україна).


"Українки в ГУЛАГу: Вижити значить перемогти". Оксана Кісь (Україна). Подання Українського наукового інституту Гарвардського університету (Кембридж, США).


"Руська релігійна культура Вільна. Контекст доби. Осередки. Література та книжність (XVI – перша третина XVIІ ст.)". Леонід Тимошенко (Україна). Подання Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка (Дрогобич, Україна).


Праці номінантів охоплюють наукові дисципліни: історію, культурологію, рeлiгiєзнавство, сакральну архітектуру, антропологію, літературознавство, книгознавство та славістику.

У цьому році на здобуття Міжнародної премії імені Івана Франка було подано 26 наукових робіт.

Ім'я лауреата Премії буде оголошено під час урочистої церемонії нагородження, яка відбудеться на батьківщині Франка, у Дрогобичі, 27 серпня – у 165-ту річницю від дня його народження.


Довідково: Міжнародну премію імені Івана Франка присуджують щорічно з 2016 року. Лауреати Премії отримують грошову винагороду та золотий знак.

Нагадаємо, що у 2016 році Премію здобув Любомир Гузар, Верховний Архієпископ-емерит Української Греко-Католицької церкви, кардинал Католицької церкви. У 2017 році лауреатами стали професор Віденського університету, президент Міжнародної асоціації україністів Міхаель Мозер та академік, почесний професор Львівського національного університету імені Івана Франка Олег Шаблій. У 2018 році перемогу здобула професорка Українського католицького університету та Українського вільного університету Ярослава Мельник та доцент кафедри Східноєвропейської історії Гельсінського університету Йоганнес Ремі. У 2019 році нагороду дістала докторка філології Міланського університету Марія Грація Бартоліні. У 2020 році лауреатом став професор кафедри історії України Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка Ігор Сердюк.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.

Випускник Лубенської гімназії, видатний правник УНР: до 160-річчя Сергія Шелухіна

6 жовтня минула 160-та річниця з дня народження Сергія Шелухіна – соратника Симона Петлюри, Генерального судді УНР, міністра судових справ УНР, юриста-правника, Генерального прокурора у добу Центральної Ради, письменника, історика та дипломата, учасника п'яти наукових товариств, обстоювача автокефального статусу Православної Церкви України, громадського і політичного діяча.

До питання правового статусу Східної Галичини у 1918-1939 роках

Встановлення Польщею контролю над територією Східної Галичини у період після листопада 1918 року відбулося внаслідок здійснення Польщею агресії проти ЗУНР, окупації та подальшої анексії Східної Галичини.

Закордонне представництво УГВР. "Америка нам допоможе!"

Після того, як органи нквс урср у 1944 році отримали інформацію про створення Української Головної Визвольної Ради (УГВР) і захопили протоколи установчих зборів цього повстанського тимчасового парламенту або уряду воюючої України, перед ними постало завдання знайти всіх його активних діячів. Але пошуки на українських теренах виявилися марними.