Презентовано офіційний тизер-трейлер історичного екшену "Довбуш"

Автори стрічки представили офіційний тизер-трейлер пригодницько-історичного екшену "Довбуш" режисера Олеся Саніна

Фільм знімається компанією Pronto Film за підтримки Держкіно.

Карпати. Початок 18 століття. Жорстоке правління польської шляхти змушує гуцулів тікати в гори. Двоє братів, Олекса та Іван Довбуші, опиняються поза законом і стають опришками. У пошуках помсти панам за вбивство батьків Довбушів, брати стають ворогами один одному. Один прагне грошей, другий - справедливості.

Гуцули починають повстання, яке очолює Олекса. Шляхта робить усе можливе, аби знищити Довбуша. Але він їх перехитрив. І розрослася легенда про карпатського лицаря. Легенда, що надихає покоління тих, хто бореться за свободу рідної землі. Про силу і любов Олекси Довбуша, про зраду і кривду. Про те, як він жив і як обманув смерть.

"Для фільму ми зібрали найкращу кінематографічну команду однодумців з України, Польщі, Канади та США. Для зйомок обрали унікальні природні та історичні локації. Ландшафти, праліси та майже недоторкані сучасністю скелі та урочища, що несуть у собі силу та магію насправді дикої природи й силу вільного духу. Ми відроджували ремесла та реставрували унікальні техніки бою. Вивчали музичну, матеріальну і нематеріальну культуру часу, в якому розгортаються події фільму. І все це для того, щоб розказати неповторну історію боротьби й кохання, яка пережила століття" - говорить режисер Олесь Санін

Знімальний процес історичної стрічки "Довбуш" мав закінчитись минулого року, але через пандемію коронавірусу його довелось відкласти у часі. Фільмування одного з наймасштабніших та найамбітніших українських кінопроєктів за часів Незалежності буде відновлено на початку червня цього року.

Вихід фільму "Довбуш" в український кінопрокат заплановано на осінь цього року. Точну дату прем'єри творці обіцяють оголосити вже незабаром.

"Ми раді, що попри всі несприятливі обставини у світі, ми зможемо показати фільм глядачам вже цієї осені. Я вдячний усім нашим партнерам та команді на чолі з Олесем Саніним за стійкість та оптимізм у ці складні часи. Ми докладаємо всіх зусиль, щоб виправдати очікування і створити найбільш видовищний український фільм з потужними акторами та неймовірно красивими українськими локаціями" - продюсер фільму Максим Асадчий

Кінотеатральною дистрибуцією фільму на території України займаються компанії "Кіноманія" та FILM.UA Distribution.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.