Російські окупанти в Криму на 9 травня роздавали кашу в долоні та кашкети

У Севастополі з нагоди Дня перемоги окупанти провели парад за участю російських військових і старшокласників-юнармійців. Після параду організували польову кухню – кашу роздавали в головні убори та прямо в долоні

Про це повідомляє Крим.Реалії.

 

Цього року працювала одна польова кухня – пригощали гречаною кашею. Як зауважив кореспондент, одноразовий посуд швидко закінчилася. За словами армійських кухарів, пластикових тарілок вистачило "на перші пів години". Охочим накладали кашу в кашкети, поліетиленові пакети, на мобільні телефони, на зірване з сусідніх дерев листя, просто в долоні. За кашею вишикувалася черга в кілька десятків людей.

На парад пускали крізь рамку металодетектора. За інформацією кореспондента, цього року першими в парадній ході йшли юні барабанщики з кадетського училища. За ними – три стройових формування військових і старшокласники з російської організації "Юнармія".

Завершувала урочисту ходу колона військової техніки – танк Т-34, броньовані машини, зенітні комплекси, системи залпового вогню, артилерія. Танки дійшли до кінця проспекту Нахімова, де їх повантажили на спецтранспорт. Ходи ветеранів цьогоріч не було.

Після параду глядачі розійшлися прилеглими вулицями і набережними. Деякі тримали в руках приготовані для "Безсмертного полку" портрети родичів, які воювали, але самої ходи не було, її вирішили проводити цього року в онлайн-режимі через пандемію коронавірусу.

В акваторії бухти кільватерним ладом пройшли вітрильник "Херсонес" і кілька кораблів. Хода мала назву "Ескадра пам'яті". На набережній Корнілова жителі розважалися змаганням "хто втече від хвилі".

У Міноборони Росії повідомляли раніше, що проведуть 9 травня паради в трьох містах Криму. Через заходи, присвячені Дню перемоги, в кримських містах влада попередила про транспортні обмеження, повідомлялося про перекриття рейду в Севастополі.

Сьогодні відбулися російські військові паради також в Сімферополі та Керчі, а в селищі Леніно на сході Криму до 9 травня військові вперше влаштували огляд техніки російської армії.

Крути-1918: вчені проти міфів

Довкола знакових подій з часом нагромаджуються міфи й легенди, які можуть не мати жодного стосунку до історичної дійсності. Бій під Крутами не став винятком. Вже на еміграції популяризація крутянського подвигу нерідко супроводжувалася неточностями і недоладностями, на що звертали увагу навіть окремі учасники визвольної боротьби й діячі української діаспори. Попри незрівнянно більші інформаційні можливості сучасного суспільства, сьогодні мас-медіа часом ретранслюють не лише давно спростовані легенди про бій під Крутами, але й новітні міфи, творці яких інколи доволі безапеляційно просувають своє "бачення" історичних подій.

Крутянці на світлинах

19 березня 1918 року Київ був у зажурі... Ховали крутянців... «Прості деревяні блакитні домовини були поставлені по дві на площадки візників». На Бібіковському бульварі стрікотіла плівкою відеокамера, що фільмувала траурну процесію. Професор Грушевський сказав: «Dulce et decorum est pro patria mori. – Солодко і прекрасно вмерти за отчизну так, як умерли оці сини й брати наші, які полягли головами, боронячи рідний край від ворогів...». У будівлі Центральної Ради робили ремонт – з фронтону знімали двоголового орла, символ російського самодержавства.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».