Дев'яте травня: поліція відкрила 13 кримінальних справ

В Україні відбувся 721 захід з нагоди відзначення 76-ї річниці перемоги над нацизмом, у яких взяли участь понад 54 тисячі осіб

Про це повідомляє Укрінформ з посиланням на пресслужбу Національної поліції.

Зазначається, що загалом до поліції надійшло 61 повідомлення про можливі порушення, більшість з яких стосувалися використання забороненої символіки.

"У результаті перевірок за фактами учинених правопорушень складено 22 адміністративні протоколи "- йдеться у повідомленні.

 

Також до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості щодо 13 кримінальних правопорушень. 

Зокрема, у Києві поліцейські склали адмінпротокол на 16-річного юнака, який використав нацистське вітання під час заходів.

У селі Роздол Михайлівської територіальної громади на Запоріжжі на території двох домоволодінь місцевих мешканців 1971 та 1942 року народження, виявлені прапори червоного кольору з зображенням п'тикутної зірки, серпа та молота.

У Запоріжжі на Алеї Бойової Слави виявили жінку 1954 року народження, яка в руках тримала фотографію з комуністичною символікою. Працівники поліції діалогу тривалий час пояснювали порушниці, що дане зображення є забороненим згідно з Законом України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки", але жінка категорично відмовлялась залишити заборонене зображення. Його вилучили співробітники поліції. Відкрито кримінальне провадження.

Крім того, складені адміністративні протоколи відносно мешканця Запоріжжя, 1949 року народження та жителя Мелітополя, 1962 року народження, у яких вилучили георгіївські стрічки.

Правоохоронці у Дніпрі склали один адміністративний протокол щодо публічного використання георгіївської стрічки. Крім цього, в учасників заходів виявлено та вилучено ємності із рідиною, схожу на "зеленку", ножі, перцеві балончики.

У Очакові, що на Миколаївщині, під час урочистої ходи з покладанням квітів біля пам'ятника невідомому солдату в одного з учасників був виявлений червоний прапор із зображенням забороненої законом символіки. Вимогу поліцейських прибрати прапор громадянин проігнорував, через що між присутніми учасниками ходи та поліцейськими виникла сутичка. 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.