Оголошено конкурс відеосюжетів «Свідки історії: Депортація німців з України»

До 80-ї річниці від дня депортації німців з України Всеукраїнське об’єднання «Німецька молодь в Україні» у співпраці з Радою німців України оголошують конкурс відеосюжетів на тему «Свідки історії: Депортація німців з України»

Всеукраїнське об'єднання "Німецька молодь в Україні" у співпраці з Радою німців України оголосили конкурс відеосюжетів на тему "Свідки історії: Депортація німців з України".

Проект проводиться з ініціативи Ради німців України за фінансової підтримки Федерального міністерства внутрішніх справ, будівництва і комплексного територіального розвитку Німеччини через Благодійний Фонд "Товариство Розвитку".

 

Вимоги до відеоробіт:

  • якісне відео, зняте на мобільний телефон, фотоапарат, веб-камеру;
  • горизонтальна зйомка;
  • гарне освітлення;
  • обов'язково хороша якість звуку.

Формат відеоробіт:

  • інтерв'ю зі свідками депортації;
  • відео обов'язково має містити прізвище, ім'я та рік народження респондента;
  • тривалість сюжету не обмежена;
  • використання фото з особистих архівів вітається.

Роботи на участь у конкурсі приймаються до 16.05.2021 на електронну пошту info@deutsche.in.ua з темою листа: Відеосюжет "Депортовані".

Список рекомендованих питань для інтерв'ю ви можете знайти за наступним посиланням. Це далеко не повний список. Якщо ви захочете поставити ще якісь уточнюючі питання – ставте!

Важливо, що такі відео - це одна з небагатьох можливостей зберегти пам'ять для майбутніх поколінь. Тому ставте більше питань і не нехтуйте якістю відеозйомки.

За всіма питаннями прохання звертатись до організаторів проекту.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.