Державна архівна служба України створила онлайн-виставку “Чорнобиль: 35 років пам’яті”

В експозиції представлені документальні фото із Зони відчуження, офіційні листи, протоколи засідань КПРС, звіти й доповідні членів партії та керівництва Чорнобильської АЕС після аварії; світлини, анкети, посвідчення ліквідаторів аварії, а також листи і телеграми людей, які пропонували свою допомогу постраждалим від катастрофи

 

"Комплекс документів, пов'язаних з аварією на Чорнобильській АЕС всебічно відбиває причини, перебіг та наслідки найбільшої техногенної катастрофи ХХ століття, яка стала жорстоким випробуванням не лише для України. Тоталітарна радянська система приховувала правду про цю трагедію, документи про неї мали різні грифи секретності.

В незалежній Україні ці грифи знято, документи доступні для дослідження та частково опубліковані, а 30 жовтня 2017 року українська номінація "Документальна спадщина, пов'язана з аварією на Чорнобильській АЕС" була включена до Міжнародного реєстру програми ЮНЕСКО "Пам'ять світу".

Мета Державної архівної служби України заради пам'яті та майбутніх поколінь донести до світової спільноти правду про Чорнобильську катастрофу, про небезпеку радіації та людський фактор, який відіграв не останню роль в спричинені трагедії та ліквідації її наслідків, створити електронний ресурс, доступний для дослідників в інтернеті", - розповів Голова Укрдержархіву Анатолій Хромов.


До виставки увійшли документи з державних архівів Київської та Житомирської областей, Центрального державного архіву громадських об'єднань України та Центрального державного кінофотофоноархіву України ім. Г. С. Пшеничного. Онлайн-експозиція доступна на головній сторінці офіційного веб-порталу Державної архівної служби України.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.