Дослідження скульптури заперечило авторство да Вінчі

Леонардо да Вінчі не створював восковий бюст богині квітів та весни Флори, що зберігається в берлінському музеї Боде. Таку заяву зробили вчені з Франції та Німеччини.

Про це повідомляє The History Blog.

 

Вони створили нову методику радіовуглецевого датування, проаналізували деревину, папір та текстиль зі скульптури та встановили, що її виготовили між 1704 та 1950 роками – щонайменше за декілька сторіч після смерті легендарного митця та винахідника.

Також віск майже цілком складався зі спермацету, який добували із жиру з голови кашалотів. Матеріал був популярним серед митців та виготовлювачів свічок XIX ст.

Науковці розповіли, що бюст Флори вважали витвором да Вінчі через схожий візуальний стиль. Скульптуру придбав 1909 року в Лондоні за 185 тис. золотих марок директор музею Вільгельм Боде.

З того часу суперечки щодо авторства не вщухали. Адже раніше не знаходили жодної воскової скульптури епохи Відродження, як і жодної іншої збереженої скульптури да Вінчі. Щодо цієї проблеми дебатували навіть у Рейхстазі, а двоє вчених викликали одне одного на смертельну дуель.

Директор музею Гамбурга Густав Паулі вважав, що справжнім автором бюсту був британський скульптор Річард Кокле Лукас (1800-1883). Його витвори "Жінка та крилата жінка", "Леда та лебідь" схожі за матеріалами виготовлення та показали схоже з бюстом датування.

Крім того, його син, художник Елберт Дюрер Лукас, на початку XX ст. стверджував, що батько виготовив бюст переплавивши купу свічок, у що Боде не вірив. Помер 1929 року, переконаний у своїй правоті.

Гарвардські студії Омеляна Пріцака… під кутом зору КГБ УССР

Професор Гамбурзького, Вашингтонського, Гарвардського, Київського університетів, засновник і перший директор Українського наукового інституту в Гарварді, сходознавець зі світовим ім'ям, знавець півсотні мов, дослідник давньої історії України, зокрема джерельної бази, яка свідчила про осібні витоки української державності і про українські терени як центр державотворення. Саме послідовний україноцентризм Омеляна Пріцака став головною причиною прискіпливої уваги до його постаті КГБ УССР.

Фундаменти палацу Кирила Розумовського. Історична довідка об'єкта культурної спадщини

В результаті обстежень залишків мурувань XVIII ст. в садибі по вул. Івана Мазепи у Києві, з’ясувалося, що під руїнами будівлі кінця ХІХ ст. збереглися фундаменти та підвали київського палацу останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Цю пам’ятку ще в 30-х роках минулого століття вважали беззворотньо втраченою. Я терміново виготовив історичну довідку, за якою Департамент охорони культурної спадщини КМДА мав би внести фундаменти палацу Кирила Розумовського до переліку щойновиявлених об’єктів культурної спадщини. Однак Департамент відхилив довідку і правоохоронного статусу об'єкту не надав.

Хрест Симона Петлюри – капеланам Армії УНР

У червні 1944-го в Рівненському рибтресті в одній із шухляд столу працівники знайшли дві грамоти до Хреста Симона Петлюри. Цупкі аркуші бланків із тризубом, оригінальною печаткою червоного кольору та фразою "Іменем Української Народної Республіки…" не могли не привернути увагу й не насторожити.

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.