Полтавця, який хотів продати археологічні знахідки, засудили на 3 роки

37-річний житель Полтави намагався продати колекцію скіфських наконечників до Російської Федерації. За це Октябрський райсуд обласного центру засудив чоловіка до 3 років позбавлення волі.

Про це повідомляє Суспільне.

 

На одному із сайтів полтавець розмістив оголошення про продаж скіфських наконечників для стріл. Всього 53 предмети. Покупця він знайшов у Російській Федерації та отримав від нього переказ на суму більше чотирьох тисяч рублів. У відділенні поштового зв'язку на посилці чоловік вказав неправдиві відомості, а саме що у коробці − сувенір.

Поштове відправлення затримали співробітники Управління Служби безпеки України у Полтавській області. А судова експертиза визначила, що вилучені предмети − це археологічна колекція скіфських наконечників для стріл, датовані VII ст. до Р.Х. – IV ст. після Р.Х. І вони належать до культурних цінностей, які не можна пересилати.

Октябрський районний суд засудив чоловіка до 3 років позбавлення волі за закінчений замах на вчинення контрабанди.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.